Війни художників. Станіслав Стеценко

«грім-баби» Віри Давидової. Генштаб стверджує, що німці порушили кордон випадково. Але він їм не дуже вірить, тому що не вірить нікому. А якщо літаки порушили кордон не випадково? Невже Гітлер обдурив його й от-от бронетанкові дивізії вермахту посунуть на СРСР?

      Шифровку йому принесли о 12-й ночі, коли він зібрався їхати додому.

      І весь час, поки кортеж із трьох автомобілів ЗІС мчав його московськими вулицями, а потім урядовим шосе, не міг відігнати думку: «А раптом це правда? Завтра – віроломна зрада Гітлера. Посол Шуленбург передає Молотову ноту про оголошення війни. І за місяць танки вермахту входять у Москву».

      Від цієї думки тремтіння пронизало все тіло. Його рука стисла люльку так, що побіліли пальці. Уявив танки з білими хрестами, гуркіт гусениць по бруківці Красної площі. На танках червоні прапори, але не із серпом і молотом, а з чорною свастикою у білому колі. Заплющив очі – видіння зникло. Розплющив – оголене тіло Давидової. Зупинився, нахилився і вкрив її ковдрою. Не тому, що турбувався, аби вона не змерзла. Вигляд оголеного тіла відволікав від думок. А думки крутилися навколо чогось дуже важливого. Він не міг виділити це надважливе серед незначних дрібниць.

      На території Польщі перебувала справді величезна армія вермахту, готова до бойових дій. Яка Данія, яка Франція, яка Англія?! Після того, як ми обпаскудилися у Фінляндії, Гітлер може дійсно завтра похерити пакт із СРСР. Так само, як похерив точно такий же пакт з Польщею. Господи, у Гітлера був такий самий пакт про ненапад з Польщею, як нині з СРСР! Чому він про це не подумав раніше? Зрозуміло, що думки Гітлера йдуть второваним шляхом. Укласти пакт. Приспати пильність. А потім ударити. І… за місяць танки вермахту в Москві!

      Тепер зрозуміло, що пакт з Польщею був тактичним ходом Гітлера – і не більше. Гітлер, взявши владу у голодній Німеччині, перегравав усіх цих політиканів, що запливали жиром у ситій Європі. Він волів хоча б тимчасово вивести Польщу з можливого надпотужного антинімецького союзу. Гітлер тоді купив польських лідерів надією на мир!

      Сталін пройшовся м’яким килимом до каміна й назад. Обійшов навколо стола, заваленого паперами. Здається, Німеччина уклала пакт про ненапад з Польщею у січні 1934-го. Точно, він пам’ятає, що дізнався про це під час ХVІІ з’їзду партії. Але тоді йому було не до аналізу відносин між Гітлером і Пілсудським. ХVІІ з’їзд – «з’їзд переможців». Підсумки першої п’ятирічки. Перший тролейбус «ЛК» – «Лазар Каганович». У подарунок з’їзду. Перший тролейбусний маршрут – від Білоруського вокзалу до Окружної. Цілих 7 кілометрів. «Радянський маляр» Герасимов намалював його під час виступу на з’їзді. Чудовий портрет!

      Веселенький був час. Уперше всі його вороги дружно каялись і хвалили Сталіна за те, що він їх «розгромив, блискуче застосувавши марксистсько-ленінську теорію». Бухарін, Риков, Томський, П’ятаков, Зінов’єв, Каменєв. Сподівалися, що він їх залишить живими. Дурні! Бухарін – теоретик партії… Який теоретик? Нікчема! Мерзенний збирач метеликів! (У Бухаріна