Вінець Життя. Михайло Нікітін

домівках, коли всі інші відвідувачі пішли з бару? – заволав старий Джо.

      – Ми вирішили, що бар просто зачиняється, тож допили ще по одній склянці віскі та тоді вже пішли додому. Хто ці люди? Що це за привиди? Що це взагалі таке? – я.

      – От дідько, ви що, не читали записку? Вас не здивувало, що там лежить світлостріл? А ліхтарик? Хоча у місті достатньо вуличних ліхтарів, навіщо б старий Джо, він же, чортів псих, поклав вам ліхтарик? Смішно, напевно, було вам у барі, так?! – Джо.

      – Та ми й гадки не мали, що зіткнемося з цією дивною річчю. Ти тепер взагалі не здаєшся нам психом, Джо. Розповіси що тут відбувається? – я.

      – Ласкаво прошу в Дробайл, малий. Місто, яке живе двома життями одночасно. Якщо вірити старій легенді, одного разу, ще у часи, коли ковбої та шерифи розгулювали Диким Західом, один ідіот приїхав у це місто. Він сказав, що переможе будь-кого у дуелі, але той, хто його переможе, забере чек на мільйон долларів. Перевести у готівку вказану суму можна буде у будь-якому банку. До нього назустріч вийшли одна стара жіночка та попросила цього нестерпного юнака покинути місто, на що цей йолоп заперечив та відправив стареньку куди подалі. У відповідь жінка, без зайвих міркувань, харкнула йому прямо в обличчя, розвернулася та покрокувала геть. Усі навколо почали реготати і тоді посмішка з обличчя цього сміливця швидко зникла, бо він розумів, що публічне приниження, а особливо на очах у молодих дівчат, – непробачно. Він дістав з кобури свій револьвер, направив його у бік старенької, яка вже віддалялась, та зробив постріл. Старенька лише встигла прошепотіти наостанок кілька слів, а тоді з неї, наче з багаття, вийшов чорний та густий дим. Коли вона впала, навколо зібралась юрба і ніхто навіть не зрозумів що треба робити. Почали кликати лікаря, але вже було запізно. На її обличчі залишилася посмішка, а у міцно стиснутій руці шериф розгледів якийсь згорток. Витягнувши його, він побачив лише одне речення: "Ви всі залишитеся тут назавжди". Він поклав знахідку до сумки та покликав своїх помічників. Вони оточили місце злочину, взяли під пахви того ідіота та посадили в карету, яку відправили до відділка. Народ почав розходитись і в цей момент з натовпу вибіг маленький хлопчик. Весь у сльозах він кинувся до мертвого тіла старенької. Дитина підняла її голову та благала піднятися. До хлопчика підійшли помічники шерифа та почали відтягувати його від бабці, але він несамовито виривався та намагався повернутися до тіла. Тоді ніхто не розумів яке лихо скоїв ідіот Біллі Діклз. З тієї миті всі, хто намагався залишити місто у будь-який спосіб, не могли цього зробити. Всі, хто провів у місті більше, ніж добу, вже були приречені провести тут все своє життя. Тож, вітаю, тепер це станеться і з вами. Залишилося лише підзарядити світлостріл, бо після сьогоднішньої вашої дурості доведеться чергувати всю ніч в очікуванні нападків від тіней, вони можуть розтрощити вікно та потрапити всередину. Світло не вимикати, якщо вирішите спати, то лише у присутності іншої людини. Я не горю бажанням, поки спочиваю, стати наживою якоїсь