Вінець Життя. Михайло Нікітін

60-х з Джеймсом Бондом. Не здивований. Внизу нас зустрів підземний паркінг, а разом з ним – безліч автомобілей.

      – Куди веде ця дорога з паркінгу? – я.

      – Там є роздоріжжя, одна з них – у місто, а інша – з нього, – Роджер.

      – Тобто з міста можно виїхати? – я.

      – Поки що ні. Жодна людина не може. Невидима перешкода не дає нам можливість залишити Дробайл, наче заштовхує назад. – Роджер.

      – Зрозуміло. А на яку вулицю прямує ця друга дорога? – я.

      – На підземний паркінг у торговий центр, де власне починається центр міста. Звідти ми можемо оперативно дістатися до будь-якого місця. – Роджер.

      – Вдало розроблено. – я.

      – Цей шлях розробив твій дідусь. Каспій багато чого тут зробив разом зі своїм другом Фердинандом. Саме вони започаткували організацію. – Роджер.

      – Дід Ангели разом з моїм дідом все тут побудували? – здивовано відповідаю я.

      – Так, саме так. – з посмішкою відповідає Роджер.

      – Нічого собі… Мій дідусь дійсно був важливою фігурою, а я завжди вважав, що він був звичайним автомийником і нічого не зміг досягти у своєму житті, лише вигадував історії з якимись тінями та всім іншим. Але як тоді йому таки вдалося покинути Дробайл? – я.

      – 

      У нього та у Фердинанда були останні світложектори. Це пристрій на основі спеціальної речовини, яку винайшли прямо тут, у лабораторії Шона, що допомогав проходити крізь бар'єр. Звісно, після цього треба було спалити всю одежу та всі речі, з якими ти вийшов. Все задля того, аби жодна тінь не зачепилась за тебе та не перейшла в звичайний світ, ніхто з нас цього не хотів.

      –

      Роджер.

      – 

      Вони виходили в місто голими? – я.

      – 

      Жартую, жартую, ніхто нічого не спалював. – с посмішкою відповідає Роджер.

      – Але чого тоді ви не використовуєте світложектори і зараз? – я.

      – Бо їх могли зробити лише Каспій та Фердинанд. – Роджер.

      – Де вони зараз? – я.

      – Лежать тут, але в них немає потужностей, а Шона вбили під час м'ясорубки з Грасулом. – сумно відповідає Роджер.

      – Можливо є формула з речовинами та рецептом? – я.

      – Є, але ці "інгредієнти" неможливо дістати. До того ж, ми не хіміки, як би ми не намагалися, в нас так нічого і не вийшло. – Роджер.

      – А які саме речовини вам потрібні? – я.

      – Шовкова нитка, справжня шовкова нитка. Якби ми дістали хоч трохи тканини, ми б змогли зробити рідину для світложектора та виїхали б за межі Дробайла. Тоді вже ми знайдемо й інші необхідні речі, аби вдосконалити наше обладнання та знищити всі тіні. – Роджер.

      – Як ви збираєтесь це зробити? – я.

      – Ще Каспій казав про те, що у Детройті є людина, яка може створити для нас багато зброї та забезпечити нас матеріалами для боротьби з тінями. І наше місто знову стане безпечним навіть вночі. – Роджер.

      – А чи вистачить вам сил, щоб зібрати все для боротьби з тінями? – я.

      – Звісно сьогодні тут надто порожньо, бо майже всі залишились