Записки в узголів’ї. Сей-шьонаґон

дуже страшно навіть від думки, що вона могла помилитись у даті чи переплутати якусь танка. Потім імператор покликав двох чи трьох придворних дам, які дуже гарно зналися на поезії, і наказав їм за допомогою камінчиків для гри дізнатися, скільки пісень знає молода дівчина, шляхом відкладання камінчика. У разі, якщо дама буде помилятись… – ой, як це цікаво було! Тільки імператор починає читати танка, а дівчина вже продовжує її без жодної помилки. Але імператор дуже вже хотів спіймати дівчину на якійсь помилці, а все ніяк не виходило, так і прогортав він перші десять томів. «Як прикро», – мовив імператор. «Немає сенсу продовжувати», – додав він і повернувся до опочивальні. Проспавши доволі довго, імператор раптом прокинувся і сказав: «Ну, ні! Так не можна здаватися, коли ще не відомо, хто переміг! Якщо відкласти до завтра наступні десять томів, то вона, напевне, передивиться їх, а тому необхідно це зробити сьогодні». Імператор наказав запалити світло і продовжувати випробування. Проте дівчина так і залишилася переможцем. Придворні поспішили до батька дівчини – Лівого міністра – розказати про все, що трапилось. Батько дівчини розхвилювався і почав молитися в бік палацу імператора. Ось такою є справжня любов до поезії!

      Вислухавши розповідь імператриці, імператор мовив:

      – А я не можу навіть просто прочитати три-чотири томи поезії.

      – Як же так може бути! Виходить, що раніше навіть люди низького рангу знали більше! – шепотіли між собою придворні дами.

      А мені було так цікаво про все це слухати!

      21. Спокійні, правильні жінки

      Я ненавиджу жінок, які не мріють про майбутнє, а намагаються лише зберегти своє теперішнє маленьке щастя. Як би хотілося мені, щоб кожна з молодих дівчат мала мрію, щоб кожна з них побувала в палаці хоча б деякий час, відчула справжнє життя.

      Мені також не подобається, коли люди говорять неправду про придворних дам, особливо прикро, коли це роблять чоловіки. Адже придворним дамам не заборонено зустрічатися з різними людьми, насамперед – високого рангу, наприклад, вельможами, фрейлінами, придворними особами четвертого, п’ятого, шостого рангів.

      До того ж, придворна дама мусить спілкуватись і з іншими людьми – низького звання: служницями, що прибувають до двору з дому хазяйки, навіть зі служницями, які прибирають сміття. Чоловіки зазвичай не повинні розмовляти з такого роду челяддю, а от нам цього не уникнути. Проте, якщо вже чоловік прислуговує при дворі, то він також має чимало різних знайомств.

      Коли ж дівчина виходить заміж, то всі нібито радіють, але в глибині душі думають, що вже не буде вона такою чистою, як раніше. Проте, як же радіє чоловік, коли дружину посилають на свято Камо від імені імператора.

      Але ж є жінки, які покидають службу при дворі і насолоджуються сімейним щастям. Така жінка завжди вміє тримати себе перед людьми і пізніше. Наприклад, на свято П’яти танцівниць,[40] коли всі правителі провінцій посилають своїх дочок до палацу, така придворна дама гідно тримає себе. А це, погодьтесь, дуже приємно.

40

Свято П’яти танцівниць (яп.: Ґосечі) – давній ритуальний танець у виконанні п’яти кращих танцівниць, який виконувався з нагоди церемонії першого куштування рису нового врожаю.