Марія (Український). Jorge Isaacs

валунів, облямовані на берегах іракалесом, папороттю і очеретом з жовтими стеблами, шовковистим оперенням і пурпуровими грядками насіння.

      Я зупинився посеред мосту, утвореного ураганом з міцного кедра, того самого, яким я колись проходив. З його планок звисали квіткові паразити, а блакитні та переливчасті дзвіночки фестонами падали з моїх ніг, щоб погойдуватися на хвилях. Розкішна і гордовита рослинність склепінням нависала над річкою, і крізь неї, як крізь проломлений дах безлюдного індійського храму, проникало кілька променів сонця, що сходило, і я почув, як Майо закричав. Майо боягузливо завив на березі, який я щойно залишив, і на мій заклик вирішив перейти по фантастичному мосту, одразу ж вибравши переді мною стежку, що вела до володінь старого Хосе, який очікував від мене в цей день свого довгоочікуваного візиту.

      Піднявшись трохи крутим і темним схилом, перестрибнувши через сухі дерева, що залишилися від останньої вирубки горянина, я опинився на засадженій овочами ділянці, звідки я побачив маленький будиночок посеред зелених пагорбів, який я залишив серед, здавалося б, непорушного лісу, і який димів. Корови, красиві за розміром і мастю, мукали біля воріт загону в пошуках своїх телят. Домашні птахи галасували, отримуючи свою ранкову порцію; на пальмах неподалік, яких не торкнулася сокира господарів, шумно гойдалися в підвісних гніздах оропендоли, і серед цього приємного гомону іноді можна було почути пронизливий крик ловця птахів, який зі свого мангалу, озброївшись рогаткою, відганяв голодних какаду, що пурхали над кукурудзяним полем.

      Собаки Антіохії своїм гавкотом попередили його про мій прихід. Майо, наляканий ними, похмуро підійшов до мене. Хосе вийшов привітати мене з сокирою в одній руці і капелюхом в іншій.

      Маленька оселя свідчила про працьовитість, ощадливість і чистоту: все було по-простому, але зручно влаштовано, і все на своїх місцях. У вітальні цього будиночка, ідеально підметеній, з бамбуковими лавками, вкритими очеретяними циновками і ведмежими шкурами, з деякими ілюмінованими паперовими гравюрами із зображенням святих, прикріпленими апельсиновими колючками до небілених стін, праворуч і ліворуч були спальні Йосипової дружини і дівчаток. Кухня, зроблена з очерету і з дахом з листя тієї ж рослини, була відокремлена від будинку невеликим городом, де петрушка, ромашка, пенніроял і базилік змішували свої аромати.

      Жінки виглядали більш охайно одягненими, ніж зазвичай. На дівчатах, Люсії і Трансіто, були спідниці з фіолетового сарсену і дуже білі сорочки з мереживними халатами, отороченими чорною тасьмою, під якою вони ховали частину своїх вервиць, а також чотки з скляних лампочок опалового кольору. Густі коси кольору реактивного літака грали на їхніх спинах при найменшому русі босих, обережних, неспокійних ніг. Вони заговорили зі мною з великою сором'язливістю, і тільки їхній батько, помітивши це, підбадьорив їх, кажучи: "Хіба Ефраїм не така ж дитина, адже він прийшов зі школи мудрий і дорослий?". Тоді вони ставали