Марія (Український). Jorge Isaacs

підняв очі, щоб подякувати йому, і його очі, здавалося, не могли витримати мого погляду цього разу.

      Марія, – сказала я, – збереже їх для мене, бо в кімнаті, де ти спиш, вони дуже шкідливі.

      –Це правда? -Він відповів: "Я заміню їх завтра.

      Який милий у нього був акцент!

      –Скільки їх там?

      –Їх багато, і вони будуть поповнюватися щодня.

      Після того, як мама обійняла мене, Емма простягнула мені свою руку, а Марія, залишивши мене на мить зі своєю, посміхнулася, як у дитинстві посміхалася мені: ця ямочка була посмішкою дитини мого дитинства, яка здивовано дивиться на діву Рафаеля.

      Розділ IV

      Я спав спокійно, як колись у дитинстві засинав під одну з чудових казок про раба Петра.

      Мені приснилося, що Марія зайшла, щоб оновити квіти на моєму столі, а коли вона виходила, то обмахнула штори мого ліжка своєю струмливою мусліновою спідницею, усіяною маленькими блакитними квіточками.

      Коли я прокинувся, птахи пурхали в листі апельсинових і грейпфрутових дерев, а апельсинові квіти наповнювали мою кімнату своїм ароматом, щойно я відчинив двері.

      Голос Марії тоді долинав до моїх вух солодким і чистим: це був її дитячий голос, але глибший і готовий піддатися всім модуляціям ніжності і пристрасті; о, як часто в моїх снах відлуння того самого акценту приходило до моєї душі, і мої очі марно шукали той сад, де я бачив її такою прекрасною того серпневого ранку!

      Дитина, чиї невинні пестощі були для мене всім, більше не буде супутницею моїх ігор; але золотими літніми вечорами вона гулятиме зі мною поруч, у гурті моїх сестер; я допомагатиму їй вирощувати її улюблені квіти; вечорами я чутиму її голос, її очі дивитимуться на мене, і лише один крок розлучатиме нас.

      Трохи впорядкувавши свої сукні, я відчинила вікно і побачила Марію на одній із садових вуличок у супроводі Емми: вона була в темнішій сукні, ніж напередодні ввечері, а її фіолетова хустка, зав'язана навколо талії, спадала стрічкою на спідницю; її довге волосся, розділене на дві коси, наполовину приховувало частину спини і грудей; вона і моя сестра були босі. Вона несла порцелянову вазу, трохи білішу за руки, що її тримали, яку вночі наповнила розкритими трояндами, викинувши менш вологі та пишні як зів'ялі. Вона, сміючись зі своєю супутницею, занурила свої щоки, свіжіші за троянди, в переповнену вазу. Емма виявила мене; Марія помітила це і, не обертаючись до мене, впала навколішки, щоб сховати від мене ноги, розв'язала з пояса хустку і, накривши нею плечі, зробила вигляд, що грається з квітами. Не були прекрасніші дочки патріархів на світанках, коли вони збирали квіти для своїх вівтарів.

      Після обіду мама покликала мене до своєї швейної кімнати. Емма та Марія вишивали біля неї. Вона знову почервоніла, коли я представився; можливо, згадуючи сюрприз, який я мимоволі зробив їй вранці.

      Мама хотіла бачити і чути мене весь час.

      Емма, тепер уже більш натякаюче, ставила мені тисячу запитань про Боготу, вимагала описати розкішні бали, красиві дамські