Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.. Антология

тому ніщо панства доброго заслуги.

      Короля коморники, пусті фаворити,

      Посади і почесті тринькають відкрито.

      В нас єзуїти судять, нині і керують,

      Через вірних підданих своє пропонують.

      Постійно обережні, хитрують з усього,

      Вдають, що не причетні ні до чого злого.

      Про польських єзуїтів можна так сказати,

      Ракушанам чи папі лиш би присягати…

      Як ті вовки голодні, затяті й суворі,

      Чигають на овечки слабуваті й хворі.

      Так, гидкий ракушанин за свої фортелі,

      Він загибель вітчизні таким чином стелить.

      Його злить наша вольність, права і свободи,

      Хоче Польщу обкрутити, як інші народи.

      В нього – платні шпигуни і махлярі вражі,

      Яких рано чи пізно великий бог вкаже.

      Вітчизно ти дорога! Вітчизно кохана,

      Як королем-деспотом маєш буть вкарана,

      Краще місяць турецький хай сюди наплине,

      Ніж орел чорним кігтем знов ярмо накине.

      Не ганьба, кого в бою знищать супостати,

      Краще вмерти на місці, ніж довго страждати.

      Олександр Митура

      Освітній і культурний діяч першої половини XVII ст., видавець Києво-Печерської лаври. Родом з Львівщини, вчителював у Львові. Написав і видав першу друковану поетичну книжку в Києві – «Візерунок цнот превелебного… отця Єлисея Плетенецького» (1618).

      Писав давньоукраїнською мовою.

      (Поезії, що подаються, переклав М. Туз.)

НА КЛЕЙНОД МИЛОСТИВИХ ПАНІВ ПЛЕТЕНЕЦЬКИХ

      Господь тілом на хресті нам здобув спасіння

      І до раю спрямував наше животіння,

      Задля нас він подолав пиху преворожу —

      Уразила сатану в серце зброя Божа.

      Задля нас і звитяга Костянтину слана,

      А від нього почата віра православна.

      Тим-то різних єресей валяться твердині,

      А сини православних квітують донині.

      Ясний місяць та зоря в клейноді одному

      Разом вміщені; світять падолу земному.

      Такий знак символічний дано за герб дому

      Плетенецьких, а з ними ніколи нікому

      Не зрівнятись у вірі, що Богові мила,

      У святості істинній і слова, і діла,

      їм за зброю був і є хрест непереможний,

      Життя їхнє зразкове сяє сонцем гожим.

      Хай же слава цих людей доти не заходить,

      доки місяць високо в небі зорі водить.

КОЛЯДА

      Православні, день прийшов душу звеселяти —

      Нам вшестя Христове скоро зустрічати.

      Зволив Бог зійти униз зі свого престолу

      Сатану прогнати геть з нашого падолу

      Щоб творіння рук його лиха не терпіло,

      Він принизив до людей святе своє тіло.

      То ж вітати Господа стараймося, браття,

      Якомога більше хай з'явиться завзяття.

      За те Богу подяка і велика шана,

      Що приніс в вшесті нам спасіння бажане.

      Уродини нам твої радісно