Скарби феї Моргани. Світлана Гільман

одягнений у світло-блакитну сорочку і чорні брюки, увійшов на територію Британського музею. Чарівник бував тут і раніше, і дуже любив прогулюватися по залах, дивитися на єгипетські мумії, давньоримські і давньогрецькі скульптури, колекцію старовинних монет та інші цінності. Але сьогодні Тед відразу піднявся по сходах під скляною стелею і пройшов до кабінету, де його чекав один з помічників директора музею – містер Алан Мерлег.

      – А, ласкаво просимо, містер Спенсер! Радий, що ви будете нашим новим співробітником. Магістр вас дуже хвалив, а я повністю покладаюся на його думку. Я сподіваюся, що ми відмінно спрацюємося. Сідайте, – радо вітав Теда містер Мерлег.

      – Мені теж дуже приємно, сер.

      Вони потиснули один одному руки. Тед з цікавістю подивився на свого начальника – приємний чоловік років п'ятдесяти, волосся з сивиною, зачесане назад, блакитні очі, прямий ніс, тонкі губи, вольове підборіддя.

      І я сподіваюся, що ми спрацюємося, – подумав Тед.

      – Каву, чай? – запропонував містер Мерлег.

      – Каву, дякую.

      Помічник директора попросив секретаря принести кави.

      – Хоча потрібно було б попросити вас створити каву з вашої чарівної палички, – посміхнувся містер Мерлег своєму новому співробітнику.

      – На мій жаль, їжу не можна чаклувати.

      – Так? Шкода. А що ще не можна чаклувати?

      – Гроші. Ще не винайшли такі заклинання. Та й заборонено це Магістратом. Адже тоді нікому не потрібно буде працювати, і навіть уявити страшно, до чого це призведе. Але, вибачте, хіба ви не чарівник?

      – Ні, на мій превеликий жаль. Але багато чого знаю про чарівний світ. Робота така.

      Секретар містера Мерлега приніс каву. Тед відпив маленький ковток.

      У звичайних людей теж непогана кава – не гірша, ніж у нас, – подумав Тед. Але кава була гарячою і Тед вирішив трохи почекати.

      – Розкажіть трохи про ваше навчання. Чому вас вчать в школі чарівництва? – попросив містер Мерлег.

      – О, багато чому. В основному заклинань і володінню чарівною паличкою. За допомогою палички можна відчиняти і закривати все, що завгодно, перетворювати одні речі в інші. Також ми вчилися виготовляти еліксири, лікувати, вивчали мови, історію та інші предмети, які вивчають в звичайних школах. На жаль, навіть школа не дає нам всього. Я навчився тільки магії за допомогою чарівної палички – усній і уявної. Але дуже хотів би навчитися тілесної магії – за допомогою руху тіла, без палички.

      Тед згадав шкільні роки, його очі заблищали. Містер Мерлег дивився на нього з посмішкою, як люди, що набралися життевого досвіду, дивляться на молодих, які тільки починають доросле життя. Тед замовк, а потім зніяковіло промовив:

      – Вибачте, здається, я захопився.

      – Що ви. Мені було цікаво. Але тепер дозвольте показати вам наші багатства, розповісти про нашу роботу і ваші обов'язки, – з цими словами містер Мерлег повів Теда в відділ історії магії. – На жаль, наш відділ поки невеликий. І один з ваших обов'язків – пошук і поповнення запасів нашої колекції. Ми отримали на це спеціальний дозвіл Магістрату.

      – І як же її