Скарби феї Моргани. Світлана Гільман

Мерлег звернувся до людей за столом: – Дозвольте представити вам: наш новий співробітник з відділу історії магії містер Тед Спенсер. Містер Спенсер, а це наші співробітники – містер Том Сміт і містер Джеймс Пул.

      Тед потиснув обом руки.

      – Дуже приємно.

      – Значить і ви чарівник, як і старина Род? Він нам показував цікаві фокуси своєю паличкою, – сказав один з них.

      – Так, я чарівник. Правда, не такий вже відомий, як ті, чиї експонати знаходяться в музеї, але у мене все попереду, – добродушно відгукнувся Тед.

      Чарівник махнув паличкою – і скатертина з білої перетворилася в рожеву, на якій переливався золотий візерунок. Співробітники засміялися. Видно, що, побувавши в суспільстві попередника Теда, вони вже звикли до подібних фокусів. До них підійшла офіціантка – приваблива дівчина років сімнадцяти. Мабуть, працівники музею були її постійними клієнтами.

      – Добрий день, джентльмени, вам як зазвичай? А хто цей молодий юнак? – з посмішкою привіталась вона.

      – Це наш новий співробітник з відділу магії – Тед Спенсер. Тед, це Моллі, – представив їх містер Мерлег.

      – О, ви знайшли чарівника, містер Мерлег? Обов'язково загляну до відділу магії, – тут вона побачила скатертину і посміхнулася Теду: – Ну а скатертину поверніть в колишній вигляд, хоча ваша мені подобається більше.

      Тед знову змахнув паличкою – і скатертина знову стала білою. Моллі посміхнулась.

      Після гарного обіду і приємного знайомства, свіжоспечений екскурсовод повернувся в музей і засів за архіви. Він працював до п'яти, а потім пішов додому. Так закінчився його перший день.

      Не так вже й погано, як думалося спочатку, – подумав він.

      Увечері до Теда прийшов Джеффрі. Вони обнялися, і Тед показав йому свої володіння.

      – Непогано. Зовсім непогано, – схвалив Джефф. – Ти тут сам собі господар, і дівчину є куди привести.

      – Джефф, – зніяковів Тед, уявивши, що він може бути наодинці з Елліс в своїй квартирі.

      – Чому б і ні? Нам вже по вісімнадцять, і пора знайти собі подруг. Хоча, ти вже знайшов.

      – Ну, Елліс мені ще не подруга. Давай, розкажи мені про вечірку, – Тед попрямував до холодильника. – Що будеш пити?

      – Пиво є?

      – У мене все є – я завантажив свій холодильник їжею.

      Тед дістав дві банки пива і одну простягнув Джеффрі. Друзі сіли на дивані у вітальні, і Джефф взявся за розповідь:

      – Вечірка завтра о восьмій. Будуть однокласники, але небагато. Елліс насилу погодилася, та й то, після того, як я запросив Джейн – її подругу.

      Тед скривився.

      – Джейн теж буде? Як же я зможу поговорити з Елліс? Ці дві подружки не відходять одна від другої.

      – Дозволь мені цим зайнятися. До того ж, я ж не запрошував Майкла, – посміхнувся Джеффрі, і поміняв тему: – Ну, а як перший день в музеї? І що там сталося між тобою і батьком Елліс?

      – Нічого особливого. Коли я був в Магістраті, ми зіткнулися в коридорі. Він впізнав