Название | Історія філософії. Античність та Середньовіччя |
---|---|
Автор произведения | Коллектив авторов |
Жанр | Философия |
Серия | |
Издательство | Философия |
Год выпуска | 2014 |
isbn | 978-966-03-9692-0 |
Наступним, після зборів, за вагою органом влади є Рада п’ятисот. Основна її функція полягає у підготовці порядку денного зборів та відтак, ухваленні рішення щодо часу й способу обговорення кожного винесеного на розгляд питання. Крім того, вони мали юрисдикцію з усіх адміністративних питань, важливих для повсякденного життя спільноти. У них брали участь 50 громадян з кожної триби, обрані за принципом представництва від кожного дему. Кожна триба по черзі протягом 36 днів на рік виконувала обов’язки pritanía, або постійного органу, чиї члени розташовувалися у спеціальному приміщенні (bouleutérion).
На завершення картини маємо згадати посадових осіб. Їх було дуже багато (принаймні в IV ст. до н. е. їх налічувалося близько 700!), і свої обов’язки вони виконували протягом одного року, об’єднуючись у колегії з десяти осіб, по одному з кожної триби. За винятком кількох посад, які ми вже згадували, посадовців обирали шляхом жеребкування серед тих, хто мав бажання випробувати себе та зайнятися різними секторами управління містом.
Подібне подрібнення, постійне оновлення складу посадових осіб «звісно, не сприяло їхній ефективності, але ефективність й не була їхньою основною метою» (Пітер Джон Родс). Розуміння цього означає розуміння одного з центральних аспектів грецької ментальності, котра відкидає будь-яку форму професіоналізму. Ця система, однак, зазнавала багатьох коректив, що гарантували певний ступінь тяглості: відносна простота багатьох обов’язків, нагляд із боку Ради п’ятисот, обрання, а не призначення за жеребкуванням, найважливіших посадовців, та last but not least (англ. останній у переліку, але не за значущістю), існування безвісних, рідко згадуваних grammatéis, секретарів, які часто належали до стану рабів; вони були носіями досвіду, акумульованого в царині їхньої компетенції.
Суди. Щороку, як завжди в результаті виборів зі списку бажаючих, жеребкуванням визначалися 6000 громадян, єдиною вимогою до котрих було досягнення тридцятирічного віку: ці чоловіки складали присягу та протягом наступних 12 місяців ставали міськими суддями. За майже неймовірну кількість днів, приблизно від 150 до 200 на рік, від світанку до заходу сонця, вони розглядали велику кількість справ відповідно до потреб. Ті, хто виконував ці обов’язки, щоранку на світанку прямували до певного місця на агорі, головній площі міста, й за надзвичайно складною процедурою жеребкування – вона сама по собі тривала понад годину! – отримували призначення до судів, що працювали в цей день. Ця служба була оплачуваною і, ймовірно, стала такою першою серед усіх.
Посадові обов’язки судді або присяжного полягають у тому, щоб у ролі члена журі зі змінним числом учасників – зазвичай, від 201 до 1000 громадян – допомагати процесу, котрий полягає в заслуховуванні промови того, хто висуває обвинувачення,