""Издательство Фолио""
Все книги издательства ""Издательство Фолио""Трезубер. Убийца нечисти
Киев шокирован серией жестоких ритуальных убийств. Место преступления – Лысая Гора. Неизвестные оставляют таинственные надписи-послания, указывающие на мифических ведьм. Вот только – мифических ли? У полковника, ведущего расследование, рождается мертвый ребенок. На теле младенца вырезаны оккультные символы… В это время Сергей, обычный украинский парень, узнает: у его девушки – сверхъестественные способности. Но дар становится проклятием. У Насти начинаются приступы сомнамбулизма. Она режет вены и кровью пишет те же надписи, что и убийцы Лысой Горы
Сповідь з того світу
Хто насмілиться кинути виклик Долі? Хто заставить Коло Історії крутитися в інший бік? Хто здатен перескочити безмежну прірву відчаю, страху й зневіри, піднятися вище за саму Смерть і своєю любов’ю розігнати темряву?! Невже вона, тендітна молода жінка, в котрої щойно забрали найдорожче? Її Іван гине під час подій на Майдані – Марія ж не може змиритися зі смертю коханого чоловіка. І ось жереб кинуто: Доля заводить жінку в дохристиянські часи, вимірявши дистанцію у 13 століть. Галасливим вертепом пробігають покоління, змінюються епохи… Авари, хрестоносці, монголи, яничари, НКВС… А Марія все мандрує і мандрує: щойно перетнувши фінальну лінію, знову опиняється на старті. Це і є відповіддю всесильної Долі на її виклик, адже Кола Історії не розірвати: як гинули Іванові прадіди, так і він мусить віддати своє життя за рідну землю…
Настане день, закінчиться війна…
Роман «Настане день, закінчиться війна…» здобув третю премію на «Коронації слова-2015». Події цієї сімейної хроніки відбуваються в галицькому селі Кам’янка Лісна упродовж першої половини ХХ століття. В центрі роману – доля трьох братів Засмужних, хліборобів, людей суто мирної праці, яким, однак, доводиться воювати. Війни не оминули нікого: Теодор пройшов страшний табір Талергоф, Першу світову і війну за незалежність України; зазнав «принад» російського полону Іван; повернувся інвалідом з польсько-української війни наймолодший брат Юрій. Не відпустив молох війни і наступне покоління родини. Проте, незважаючи на тяжкі випробування, Засмужні завжди намагалися зберегти честь і прагнули за будь-яких обставин залишатися людьми.
В’язниця душ
Богдан Коломійчук (нар. 1984 р.) – український письменник, володар Гран-прі міжнародного конкурсу «Коронація слова-2013» за історико-авантюрний роман «Людвисар. Ігри вельмож». Автор збірки детективних оповідань «Таємниця Єви» (2014). Обидві книжки вийшли друком у видавництві «Фоліо». У творах письменника поєднуються захоплюючий сюжет, містика, гумор та правдиві історичні факти. «В’язниця душ» – третя книга автора, в якій він найкраще проявив себе як майстер детективного жанру. Події у повістях, що увійшли до видання, відбуваються у 1902–1903 рр. у Львові. В основі сюжету кожної повісті – блискуче розслідування заплутаної справи, яке проводить львівський комісар Адам Вістович. Карколомні пригоди героїв гармонійно доповнює оригінальна містика та зі смаком подана еротика.
Сергій Параджанов
Сергій Параджанов (1924–1990) – особистість непересічна в усьому, починаючи з походження (в енциклопедичному словнику його називають «грузинським і українським режисером вірменського походження») і закінчуючи усім його життям. У середині 1960-х він увірвався в світовий кінематограф фільмом «Тіні забутих предків», і з того часу про нього не припиняють говорити. Ексцентричний, непередбачуваний, епатажний Параджанов не бажав і не міг жити «за правилами». Зрозуміло, що багатьом це не подобалось. Як сказав сам режисер, влада викреслила його з життя на 15 років – його то саджали до в’язниці, то просто не давали працювати. І все-таки він вижив і продовжив творити. Випущено на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України за програмою «Українська книга» 2015 року. Художник-оформлювач. О. М. Іванова
Микола Амосов
Микола Амосов (1913–2002) – хірург з ласки Божої, що врятував тисячі життів; новатор, який відкрив нові шляхі у хірургії легень і серця й створив нову науку – біокібернетику; вчитель багатьох хірургів; оригінальний мислитель; невтомний пропагандист здорового способу життя; талановитий письменник; громадянин і захисник Вітчизни. У результаті всенародного голосування в рамках проекту «Великі українці» (2008) Микола Амосов посів друге місце після Ярослава Мудрого, також його назвали найморальнішим (разом з Григорієм Сковородою), найрозумнішим та найщедрішим українцем.
Микола Лисенко
Видатний піаніст, хоровий диригент, композитор Микола Лисенко (1842–1912) здобув блискучу освіту – закінчив природознавчий факультет Київського університету, потім захистив кандидатську дисертацію з біології, і йому пророкували блискучу кар’єру вченого. Але він обрав собі інший шлях, пов’язавши своє життя з музикою. Після навчання в Лейпцизькій консерваторії (клас фортепіано) Лисенко став піаністом-віртуозом. Він вчився у Римського-Корсакова в Петербурзькій консерваторії, однак усе своє життя присвятив пропагуванню саме української музики. Інтереси Миколи Віталійовича були різнобічними: він створив Товариство любителів музики і співу, працював у Південно-Західному відділенні Російського географічного товариства, робив обробки народних пісень, написав 10 опер, вокальних творів, сонат, рапсодій, сюїт, полонезів, ноктюрнів… А ще він володів неабияким літературним талантом – одним із перших інтерпретував «Кобзаря» Шевченка, написав кілька фольклорних праць і взагалі був людиною високої ерудиції, енциклопедистом і багатогранно обдарованою особистістю. Так що Миколу Лисенка цілком справедливо називають гетьманом української музики.
Тигролови
Роман Івана Багряного «Тигролови» (1944) – перший великий твір письменника, в якому вражаюче правдиво зображено страшну людську трагедію в часи сталінських репресій. Герой роману, як тисячі й тисячі тих, хто потрапив у лабети НКВС, приречений канути у безвість, щезнути. Та не такий Григорій Многогрішний, нащадок славетного козацького роду, щоби скоритися долі. Його веде віра у свою силу і правду. Це й допомагає йому вистояти за будь-яких обставин, повернути собі свободу, а разом з нею і життя.
Сліди на піску
Роман Іваничук (нар. 1929 р.) – відомий український письменник, громадський діяч, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, Герой України. У доробку патріарха української історичної романістики двадцять історичних романів, якими він намагається, за його висловом, «внести дрібку своєї праці для збереження й повернення історичної пам’яті в народі», служити йому «мечем і мислію». Художнє слово стало для Романа Іваничука саме такою зброєю. У своїй книзі «Сліди на піску» Роман Іваничук хоче сказати, що навіть найнепомітніший слід, який залишила на рідній землі чесна людина, ніколи безслідно не зникає. Книга містить короткі повісті, новели й есеї, написані в різні роки, а тому читач має змогу оцінити Романа Іваничука як майстра «малої» прози. В маленьких оповідках автор розмірковує про давню історію України та наше суперечливе сьогодення, розкриває характер людини крізь призму душі при мінімумі зовнішніх подій. Книга сповнена тривог за долю українського народу, однак пройнята вірою у його велике майбутнє.
Аптекар
Події нового роману Юрія Винничука «Аптекар» відбуваються у 1646–1648 роках спочатку у Венеційській республіці, а далі – у Львові. Історичне тло уміло використане для захопливої гри в дійсне-недійсне, де персонажі історичні сусідять з вигаданими, а їхні складні стосунки формуються у любовні трикутники. Фантазійні описи звучать як реальні, авторська вигадка відходить на другий план, змушуючи читача вірити у світ, витканий зі сну. Проза Ю. Винничука – це завжди інтригуюча оповідь завдяки бурхливій уяві майстра вишуканих стилізацій. Автор знову дивує тим, що новий роман, який поєднує у собі метафоричність і гострий сюжет, не схожий на жоден попередній. Хоча окремі натяки й алюзії єднають його з «Танґом смерті».