OMIKO
Все книги издательства OMIKOШляхом бурхливим
Про Григорія Бабенка, автора захоплюючих історичних повістей, досі було невідомо нічого – ні коли народився, ні коли помер. І щойно останнім часом вдалося кинути дрібку світла на цього непересічного автора. Він закінчив Харківський університет у 1911 році, ще замолоду став цікавитися історією, навіть листувався з Дмитром Яворницьким. Судячи з того, як Бабенко добре описує Слобожанщину, можна припустити, що він там і народився. Працював лікарем, а з 1928 року завідував медичною частиною в м. Пологи Запорізької області. Саме у Пологах він і написав повість «Шляхом бурхливим» – про події в Україні за часів Івана Сірка та повстання 1668 року очима малого хлопця. А ще перед тим видав повість із життя скитів «В тумані минулого» (1927) та повість «Люди з червоної скелі» (1929) – про кам’яний вік. Остання публікація автора – пригодницьке оповідання «Ціна молодості», що вийшло друком у Харкові в 1932 році. Відтоді жодних відомостей про письменника не вдалося знайти. Історичні повісті Григорія Бабенка не втратили своєї привабливості і зараз. А сміливість, з якою він описував колонізацію України московитами, відверто дивує. Бо жоден інший автор історичних творів, виданих у СРСР, на таке не відваживався. Ці повісті будуть цікаві як молодому поколінню, так і старшому. Захоплюючі пригоди, соковита мова – все це дуже сучасне, тому ці маловідомі твори минулого варті перевидань і нового прочитання.
Книга Відлиги. 1954-1964
Смерть товариша Сталіна обернулася потеплінням суспільного клімату в усьому СРСР загалом та в Українській РСР зокрема: змінилися методи роботи каральних органів, на всіх рівнях влади з’явилися нові – принаймні ззовні більш привабливі обличчя, була реформована, а згодом і трансформована система ГУЛАГу, із таборів та заслань почали повертатися люди. У повітрі ширяв дух призабутого вільнодумства… Водночас вкрай загострилося протистояння з капіталістичними країнами, а Угорська революція 1956 року продемонструвала небезпечні суперечки в соцтаборі. Не дивно, що на небачений приплив ентузіазму від початку Космічної ери наклалося жахіття техногенної катастрофи в столиці УРСР – Києві… Насамкінець, налякане невизначеністю наслідків «відлиги», радянське керівництво згорнуло її.
Чарівник країни Оз
Ліман Френк Баум (1856–1919) – американський письменник, всесвітньо відомий класик дитячої літератури, який створив чарівну країну Оз. Його книжки були неодноразово екранізовані, на казках Баума виросло не одне покоління дітей в усьому світі. «Чарівник країни Оз» – перша книга серії про героїв цієї казкової країни – вийшла друком 1900 року. В ній розповідається про те, як одного разу ураган підняв хатинку з дівчинкою Дороті та песиком Тото і закинув у країну Оз. Дороті дуже хотіла повернутися додому в Канзас, де на неї чекали дядечко Генрі та тітонька Ем. По дорозі вона зустріла Опудала, Залізного Лісоруба та Лякливого Лева – і вони разом вирушили до чарівника Оза: Дороті – щоб повернув її додому, Опудало – за мізками, Залізний Лісоруб – за серцем, Лякливий Лев – за хоробрістю. А чи здійсняться іхні бажання, дізнаєтеся, прочитавши цю веселу, з чудовими малюнками книжку.
Чари країни Оз
Ліман Френк Баум (1856—1919) – американський письменник, всесвітньо відомий класик дитячої літератури, який створив чарівну країну Оз. Його книжки були неодноразово екранізовані, на казках Баума виросло не одне покоління дітей в усьому світі. Повість-казка «Чари країни Оз», що вийшла друком 1919 року, розповідає про дівчинку Дороті та її друзів: Капітана Біла, Тротту, Скляного Кота, які вирішили зробити незвичайний подарунок до дня народження Озмі з Озу. Для цього вони вирушають у край Жвакунів по Зачаровану Квітку, яка цвіте по черзі трояндами, тюльпанами, хризантемами. Про пригоди, які трапляються з ними на шляху до острова, на якому росте Зачарована Квітка, йдеться у цій книжці.
Кардинал Слипый
Имя Иосифа Слипого (настоящая фамилия Коберницкий-Дичковский; 1892–1984) известно как в Украине, так и далеко за ее пределами. Предстоятель Греко-католической церкви, архиепископ Львовский и митрополит Галицкий, кардинал, выдающийся церковный и научный деятель был человеком трагической судьбы. Репрессированный советской властью, в течение 18 лет Иосиф Слипый скитался по тюрьмам и лагерям, но не сдался, не отрекся от веры, а его слова о главной беде украинцев – недостатке единства – и сегодня звучат чрезвычайно актуально: «Внутренние размолвки и дух несогласия – вот основные причины нашего упадка… Поэтому главное сейчас – любой ценой удержать единство…»
Петр Гулак-Артемовский
Среди тех, кто продолжил реалистические традиции Ивана Котляревского, кто закладывал основы новой украинской литературы, почетное место принадлежит Петру Гулаку-Артемовскому (1790–1865). Он писал романтические баллады, стихотворные и прозаические послания, стихи на бытовые темы, однако прославился в первую очередь как баснописец-новатор. Используя сокровища украинского фольклора, его юмор, художественные методы, разговорную речь простых людей, поэт создал и расширил жанр басни и поговорки, использовав, по сути, все его основные разновидности – от басни-сказки Ж. де Лафонтена и И. Хемницера до классической басни И. Крылова.
Павел Тычина
Павел Григорьевич Тычина (1891–1967) вошел в историю нашей культуры как поэт-новатор, романтик, автор непревзойденных «Солнечных кларнетов», переводчик, ученый, музыкант, художник. Он обогатил украинский язык более чем 1500 неологизмами, которые внесены в современные словари. Научил чувствовать в поэзии музыку и мыслить образами, говорил со Вселенной языком родной украинской земли. И в то же время он был человеком, о котором Василий Стус написал: «Феномен Тычины – феномен эпохи. Его судьба свидетельствует: поэт жил во время, которое превратило гения в шута. И поэт согласился на эту роль… став шутом при дворе кровавого короля…»
Иван Багряный
Жизненный путь Ивана Багряного (1906–1963; настоящая фамилия – Лозовягин), лауреата Шевченковской премии 1992 года, был преисполнен протеста против всего лицемерного и фальшивого в советской действительности. В 1932 году он был арестован и сослан на Дальний Восток. И повсюду – в камерах, лагерях, а затем в эмиграции – этот талантливый украинский писатель, поэт, публицист, политик подвергался травле только потому, что всем сердцем любил Украину и открыто выражал это чувство в своих произведениях. «Националист», «антисоветчик», «ура-патриот» – из-за таких и подобных политических штампов Иван Багряный до сих пор не оценен должным образом как мыслитель мирового масштаба, романы которого поднимают ряд «вечных тем» – жизни и смерти, создания и разрушения, верности и предательства, свободы и рабства, любви, безумия, героизма, веры.
Лугару
Если раньше Зинаида Крестовская была убеждена, что лугару – помесь человека и волка – это что-то из области мифологии, то происходящие с ней события заставляют ее полностью поменять свое мнение. Работая в морге, поскольку никуда больше ее не приняли, Зинаида вскрывает весьма странные трупы – смерть несчастных наступила от того, что кто−то перекусил им сонную артерию. После проведенного анализа становится ясно, что на их шее остались следы зубов человека…
Красная комната
Действие нового романа Ирины Лобусовой «Красная комната» происходит в большом городе, куда приезжает, переживая любовную драму, талантливая художница Евгения Кравец, именующая себя Джин. Она устраивается на работу дизайнером в архитектурную фирму и снимает квартиру в старинном доме: ей очень нравится гостиная в красных обоях, производящая на многих зловещее впечатление. Джин чувствует некоторое родство с этой странной комнатой, да и сама она выглядит странно, эпатируя окружающих зелеными волосами, в том числе руководителя фирмы Вадима, человека пресыщенного, живущего в свое удовольствие, но давно потерявшего интерес ко всему. И вот однажды Вадиму звонят из полиции и сообщают, что в коттедже, строительством которого занимается его фирма, обнаружен труп девочки, а рядом – Джин. И это только начало цепи мистических событий и ужасных убийств…