OMIKO

Все книги издательства OMIKO


    Кардинал Сліпий

    Олександра Киричук

    Ім’я Йосифа Сліпого (справжнє прізвище Коберницький-Дичковський) відоме як в Україні, так і далеко за її межами. Провідник Греко-католицької церкви, верховний архієпископ Львівський і митрополит Галицький, кардинал, визначний церковний і науковий діяч був людиною трагічної долі. Репресований радянською владою, протягом 18 років Йосиф Сліпий поневірявся по тюрмах і таборах, проте не скорився, не зрікся віри, і його слова про головне лихо українців – брак єдності – і сьогодні звучать дуже актуально: «Внутрішні непорозуміння і дух незгоди – це одна з найголовніших причин нашого упадку… Тому провідною думкою є за всяку ціну втримати єдність…».

    На стрімчаках божевілля

    Говард Филлипс Лавкрафт

    Американський письменник, поет і журналіст Говард Філіпс Лав-крафт (1890—1937) працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики й був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 20—30-х років минулого століття. За життя він не опублікував жодної книжки і зажив слави серед широкого читацького загалу вже після своєї смерті. Фантастична повість «На стрімчаках божевілля» була написана 1931 р. і вперше видана частинами упродовж лютого-квітня 1936 р. в журналі «А$їоипс!іп§ 8їогіе$». Оповідь ведеться від імені геолога Даєра, який брав участь у полярній експедиції. У своїх щоденникових записах він розповідає про те, що серед безкраїх льодів Антарктики можна знайти не лише дику холоднечу. Там є дуже древнє місто, яке існувало іще до появи людей. Ті, хто його збудував, називалися Старійшинами й володіли унікальними знаннями. Однак місто давно спустіло, та чи всі загинули? Які таємниці зберігають льоди Антарктики і хто ховається за їхньою товщею? Які істоти не повинні пробудитися? Бо якщо таке раптом станеться, це означатиме кінець усталеної світобудови…

    Поклик Ктулху

    Говард Филлипс Лавкрафт

    Американський письменник, поет і журналіст Говард Філіпс Лав-крафт (1890—1937) працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики й був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 20—30-х років минулого століття. За життя він не опублікував жодної книжки і зажив слави серед широкого читацького загалу вже після своєї смерті. На основі арабського окультизму й езотерики Г. Ф. Лавкрафт вигадав жахливих чудовиськ і демонів, створивши свою власну демонологію, склав ієрархію монстрів, старіших за людство, які лише чекають свого часу на землі – коли вони правитимуть людьми і зло пануватиме в світі. І твори Лавкрафта – передвістя їх повернення. Найвідоміша повість про найжахливіше лавкрафтівське страхіття – «Поклик Ктул-ху» (1928). У ній розповідається про величезне морське чудовисько із довжелезними щупальцями – втілення вселенської гидоти, скуте у бездонній чорній прірві підводного міста Р'льєг у Тихому океані. Та колись воно прокинеться і вийде на поверхню…

    Тінь над Інсмутом

    Говард Филлипс Лавкрафт

    Американський письменник, поет і журналіст Говард Філіпс Лавкрафт (1890–1937), який працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики, був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 20–30-х років минулого століття, за життя не опублікував жодної книжки, заживши слави серед широкого читацького загалу вже після своєї смерті. Його називали Едгаром По ХХ століття. Творчість Лавкрафта – невичерпне джерело натхнення для кінематографістів, за його творами знято багато фільмів. Головний герой повісті «Тінь над Інсмутом» (1931), подорожуючи, почув про маленьке містечко, зусібіч оточене болотами й овіяне недобрими плітками. Раніше Інсмут був процвітаючим морським портом, але з часом, через епідемію 1846 року, яка забрала життя більшості його населення, занепав. Цього містечка та його незвичайних мешканців цуралися, що й привернуло увагу до нього героя. Але він зовсім не чекав на те, що там побачив. Потрапити в Інсмут було неважко, а от вибратися звідти… Моторошна атмосфера таємничого міста, дивні люди, вигадки п’яного стариганя, уривки слів, погоня – і читач нервово завмирає в очікуванні жахів…

    Тричі не вмирати. Побратими. Роздоріжжя

    Олег Говда

    Добре вигадав чорт Босоркун. Якщо не вдається отримати реліквію хитрощами чи силою, то чому би не спробувати обміняти її на щось інше? А чим найдужче дорожить козак, опріч віри та волі? Звісно ж – життям коханої. Одного не врахував біс: не сам Тарас на світі, має вірних товаришів. І ті зроблять усе, аби чортячим планам не судилося здійснитися. Та й старий Куниця не сидить на місці… і вже потайки на Січ дістався. А там своє вирує, запорожці в похід лаштуються. Куди йти? На Москву чи в Крим? Тільки від новообраного кошового залежить. І від його порадника, котрому не аби хто – сам Сатана дружбу пропонує… Про ці та інші пригоди читайте в третій книзі циклу «Тричі не вмирати» «Побратими. Роздоріжжя».

    Тричі не вмирати. Спадок

    Олег Говда

    Не ждав і не гадав Тарас, що стане відьмаком-характерником. А разом з отриманою силою звалиться на нього ціла гора клопотів. Бо опиниться козак не поміж двох вогнів, а в самісінькому вирі. Єзуїти Лойоли, бусурмани, таємна служба Івана Грозного… ба навіть сам Сатана – усі хочуть отримати від Тараса якусь чудодійну реліквію. А він ні сном ні духом… Може, батько знає. Але той уже півроку як загинув чи пропав безвісти. От і роби, що хочеш. Вірніше – що можеш. Аби вислизнути з пастки, залишитися живим і таємницю розгадати. Про все це та ще багато іншого читачі дізнаються з першої книжки циклу «Тричі не вмирати» «Спадок».

    Тричі не вмирати. Наречена

    Олег Говда

    Хотіли допомогти, а вийшло, як завжди… Не передав би архістратиг Михаїл козакам свій стяг, може, й Сатана не послав би на землю чорта Босоркуна, щоб реліквію ту здобути. Але не так легко у запорожців відібрати те, що їм самим треба. Отож така веремія затіялася, що вже й не зрозуміти, хто за ким женеться і від кого тікає. І з кожним днем та вервиця лише більшає. Молодий козак-характерник, чарівник-недоучка, перевертень з таємного розшуку Івана IV, татарська шаманка… Ну, і звичайно ж, чорт Босоркун… Кому пощастить, хто першим знайде Тимофія Куницю і штандарт архістратига, якщо старий козак наче крізь землю провалився? Про все це та ще багато іншого читачі дізнаються з другої книжки циклу «Тричі не вмирати» «Наречена».

    І це все, що я хотіла сказати про кохання

    Світлана Веренич

    Про що цей роман – про кохання чи про життя? Чи можна взагалі відокремити одне від іншого? Хто візьме на себе таку сміливість? Ця історія – це міцно переплутані між собою чотири людські долі, чотири життєві драми. Чи може щось допомогти піднятися з безодні відчаю жінкам, які пережили найстрашніше – насильство, що понівечило не тільки їхнє тіло, але й душу?.. Чи може щось втримати зраджену дівчину від жахливого кроку – від аборту?.. Чи може хтось упросити її не вбивати ще ненароджене дитя, зберігти його життя?.. Героїня роману «І це все, що я хотіла сказати про кохання» Ліза занадто рано зіштовхнулася зі злом, але зустрічі з літнім вченим, загадковою письменницею та недолугою на перший погляд перукаркою, які кожен по-своєму протистоять непростим викликам, допомагають їй прийняти рішення, що змінить все в її долі. Цей роман можна порівняти з рондо, де одна сюжетна лінія-мелодія переплітається з іншою, повторюючись у іншій машкарі. І писалася вона суто для жінок, бо звучить надто по-жіночому, інтимно…

    Пригоди француза в Україні

    Катерина Кулик

    Хочете подивитись на Україну очима іноземця? Чим наша країна може здивувати, зацікавити, налякати і привабити? Француз закохується в таємничу рудоволосу українку в паризькому метро і їде на її пошуки. Процес пошуків перетворюється на приємну пригоду – Одеса, водоспад Шипіт, печера Атлантида, тамбури потягів, справжнє українське село, кліщі, тантричний секс і нефритові яйця, вареники і куліш, карпатські зорі з чорницями, мрії про далекий острів Сен-Мартен, болівійські пристрасті і бачата з кубинцями, марихуана і шампанське. Україна у вирі танцю і подорожей, що пахне морем, кольору зоряного неба, неймовірна, захоплююча, наївна та різнобарвна. Закохатися в Україну і закохатися в Україні.

    Утерянное Евангелие. Книга 3

    Константин Стогний

    Константин Стогний (род. в 1968 г.) – известный украинский журналист, теле- и радиоведущий, режиссер-документалист, продюсер, путешественник. Результатом его экспедиций по многим экзотическим местам планеты, в т. ч. Непалу, Бутану, Индии, Мексике, Сомали, явились книги, сначала документальные, а потом и приключенческие. В издательстве «Фолио» вышли его романы «Сокровища майя и конец света», «Тибет, или Изумрудная Чаша Патриарха», «Пангапу, или Статуэтка богини Кали», «Озеро Исабаль, или Секретный код смерти», «Волки траву не едят», пользующиеся успехом у читателей. В третьей книге трилогии Виктор Лавров вместе со своей группой и красавицей шведкой Сигрид вновь отправляется в Сомали. Тележурналист везет ученому Густаву Стурену «камень мертвых», который в Древней Иудеи хранился у апостола Павла и святого Климента Римского. Этот камень со временем оказался в Киеве, и с его помощью Лавров надеется спасти моряков захваченного пиратами судна. Но за камнем охотятся не только местные правители, а также группа старообрядцев из Украины, владеющих навыками бойцов спецназа…