Мультимедийное издательство Стрельбицкого
Все книги издательства Мультимедийное издательство СтрельбицкогоЩоденник Анни Франк
«Щоденник Анни Франк» («Щоденник», «Сховище. Щоденник у листах») – записи нідерландською мовою, які вела єврейська дівчинка Анна Франк з 12 червня 1942 по 1 серпня 1944 року в період нацистської окупації Нідерландів. З початку 1944 року Франк почала літературно обробляти свої записи, сподіваючись на публікацію щоденника після звільнення Нідерландів, проте ця робота залишилася незавершеною. Останній запис у щоденнику датований 1 серпня 1944 року. А через три дні гестапо заарештувало всіх, хто ховались в притулку. Анна Франк померла в концтаборі Берґен-Бельзен. Протягом двох років в підпіллі Франк писала у своєму щоденнику про події в їхньому «Притулку», а також про власні почуття і думки. Крім того, дівчина почала писала короткі оповідання а також цитувала уривки прочитаних книг. Дівчинка мріяла стати відомою журналісткою або письменницею. Її батько, єдиний хто пережив нацистський терор, посприяв публікації її щоденника в липні 1947 року. Зараз «Щоденник Анни Франк» перекладений на більше, ніж 60 мов світу. Найновіший переклад українською Ярослава Мишанича представлено у цьому виданні.
Ми
«Ми» – захоплюючий роман-антиутопія талановитого письменника і публіциста Євген Івановича Замятіна (1884–1937). Події відбуваються у далекому майбутньому. Суспільство живе в умовах тотального контролю, замість імен людям дають номерні знаки, будь-які почуття – під забороною. Але в цьому суспільстві зароджується революційний рух, який хоче повернути попереднє, справжнє життя. Іншими відомими творами Євгена Замятіна є «Батіг Господень», «Блоха», «Йола», «Історія одного міста», «Знамення», «Ікс», «Куни», «Ловець людей», «Мамай», «Мученики науки». Окрім літературного таланту, Євген Іванович Замятін відзначився також активною суспільно-політичною позицією. За це його твори були заборонені більшовицькою цензурою, і він був змушений емігрувати.
По той бік принципу задоволення. Я і Воно
Уявлення Фройда про свідоме і несвідоме, про сублімації, про динамічну психічну структуру особистості і мотиви людської поведінки, про значення дитячого емоційного досвіду в душевному житті дорослого, знайшли широке поширення в сучасній культурі а також клінічній практиці. Зиґмунд Фройд висунув власну теорію. Суть її полягала в тому, що, народившись, людина починає підсвідомо готувати себе до смерті. І це стало ядром «фірмового» психоаналізу від Фройда. У цьому виданні представлені роботи, які вважаються кульмінацією теоретичного аналізу Фройда: «По той бік принципу задоволення» та «Я і Воно».
Том 3. Палімпсести. Таборові записки
До цього зібрання творів увійшов практично весь творчий доробок унікального українського письменника. Василь Стус – український поет-шістдесятник, майстер філософської, ліричної а також сатиричної поезїї. Новатор та експериментатор в сучасній українській поезії. Численні стилістичні прийоми верлібрів та рим увиразнюють поетику його віршів. Вірші Стуса наповнені філософсько-експресивними образами шляху, долі, мотивами самотності і боротьби, смерті і осмислення призначення людини. У багатьох поезіях також відображені внутрішні переживання автора після арешту та рефлексії щодо табірного існування. Є у нього і натурфіло-софські роздуми щодо краси світу, які поєднуються з життєствердними закликами до духовної боротьби. За переконання щодо необхідності збереження й розвитку української культури зазнав репресій з боку радянської влади, його творчість була заборонена та частково знищена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув. Герой України посмертно.
Том 2. Час творчості
До цього зібрання творів увійшов практично весь творчий доробок унікального українського письменника. Василь Стус – український поет-шістдесятник, майстер філософської, ліричної а також сатиричної поезїї. Новатор та експериментатор в сучасній українській поезії. Численні стилістичні прийоми верлібрів та рим увиразнюють поетику його віршів. Вірші Стуса наповнені філософсько-експресивними образами шляху, долі, мотивами самотності і боротьби, смерті і осмислення призначення людини. У багатьох поезіях також відображені внутрішні переживання автора після арешту та рефлексії щодо табірного існування. Є у нього і натурфіло-софські роздуми щодо краси світу, які поєднуються з життєствердними закликами до духовної боротьби. За переконання щодо необхідності збереження й розвитку української культури зазнав репресій з боку радянської влади, його творчість була заборонена та частково знищена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув. Герой України посмертно.
Том 1. Круговерть. Зимові дерева. Веселий цвинтар
До цього зібрання творів увійшов практично весь творчий доробок унікального українського письменника. Василь Стус – український поет-шістдесятник, майстер філософської, ліричної а також сатиричної поезїї. Новатор та експериментатор в сучасній українській поезії. Численні стилістичні прийоми верлібрів та рим увиразнюють поетику його віршів. Вірші Стуса наповнені філософсько-експресивними образами шляху, долі, мотивами самотності і боротьби, смерті і осмислення призначення людини. У багатьох поезіях також відображені внутрішні переживання автора після арешту та рефлексії щодо табірного існування. Є у нього і натурфіло-софські роздуми щодо краси світу, які поєднуються з життєствердними закликами до духовної боротьби. За переконання щодо необхідності збереження й розвитку української культури зазнав репресій з боку радянської влади, його творчість була заборонена та частково знищена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув. Герой України посмертно
Еріх Фромм: «Мистецтво любові…»
Нотатка, що пропонується Вашій увазі – по суті – це запрошення. До ознайомлення. З дуже цікавою роботою Еріха Фромма: «Мистецтво любові, чи дослідження природи кохання». Коли ви будете читати цю книгу, Ви у чомусь будете погоджуватися з її автором, у чомусь – ні. Проте, в будь-якому випадку Ви не пошкодуєте за часом, згаяним на її прочитання. І – в розумінні отриманого від її прочитання задоволення, і – в плані отриманої від неї користі. Для Вашого життя. «Мистецтво любові…» можна коментувати, можна обговорювати, можна – й те, й інше. Ми ж від себе дозволили собі лише зробити зовсім крихітну ремарку з приводу раціональності/ірраціональності феномена Любові.
Станіслав Єжи Лец: майже без коментарів
Познайомтеся: Станіслав Лец. Прохання не плутати зі Станіславом Лемом. Теж – поляком. Теж – філософом. Але – по-іншому. Другий з них писав глибоко і багато. Перший – теж глибоко, але – коротко. Другого любили і досі люблять ставити. Кінорежисери. Першого любили і люблять цитувати. Президенти. Країн. І – генеральні секретарі. ООН. Втім, не будемо Вам заважати. Отримувати задоволення. Або ж – засмучуватися. Від того, з чим Вам доведеться зустрітися в афоризмах Станіслава Єжи Леца.
Еріх Фромм: «Втеча від свободи»
Ця стаття присвячена – не в останню чергу – «порятунку репутації» Еріха Фромма від можливих звинувачень через плагіат: адже слово-зворот «втеча від свободи» вперше було залучене до публіцистичного обігу не Фроммом, а Джентіле/Муссоліні. Причому – на вісім років до Фромма. Паралельно ми з Вами – за Вашим, звісно ж, бажанням – візьмемо найбезпосереднішу участь у з’ясуванні всіх обставин, котрі є і котрі стосуються парадоксального, але такого, що таки існує, причому – масовому явищу в Світі Людей: їхній втечі від свободи.
Деніел Белл: «Кінець ідеології»
Пропонована Вашій увазі стаття присвячена одній з найбільш гнаних робіт в історії філософії XX століття – «Кінець ідеології». Автор – Деніел Белл. На момент її написання – щойно став доктором філософії. Головне звинувачення на адресу і самої роботи, і її автора – «безідейність», нібито нав’язувана Д. Беллом всій філософії і всім філософам. Насправді ж мова тут йде про необхідну трансформацію, якої має зазнати ідеологія з тим, щоб перетворитися в ідеософію, тобто, в дослівному перекладі з мови античних греків на сучасну, зі «слова про природу ідей »трансформуватися в «мудрість відносно ідей». Різниця між ними полягає в тому, що в ідеології ідеї абсолютизуються і виносяться за межі їх дійсної застосовності, в ідеософіі ж ці межі виявляються. Для того, щоб не дати «лікам» стати «отрутою».