Клуб «Мефісто». Тесс Герритсен

не наважиться поділитися. Б’юся об заклад, детективе Фросте, навіть ви плекаєте кілька неналежних фантазій.

      Вона не зводила з нього очей: цей погляд мав змусити його почуватися незатишно. Фрост, до його честі, навіть не зашарівся.

      – Хтось писав вам про фантазії, пов’язані з розчленуванням? – запитав він.

      – Останнім часом – ні.

      – Але писали ж?

      – Як я вже казала, розчленування – не така вже рідкість.

      – У фантазіях чи в реальності?

      – І так, і так.

      Втрутилася Джейн:

      – Хто писав вам про свої фантазії, докторко О’Доннел?

      Жінка спокійно зустріла її погляд.

      – Листування конфіденційне. Саме тому вони знають, що можуть поділитися зі мною таємницями, розповісти про свої жадання й фантазії.

      – Ці люди вам телефонують?

      – Нечасто.

      – І ви з ними розмовляєте?

      – Я їх не уникаю.

      – У вас є список цих людей?

      – Не те щоб список. Навіть не пам’ятаю, коли це було востаннє.

      – Це було сьогодні вночі.

      – Ну, мене не було вдома, щоб відповісти.

      – О другій ночі вас теж не було вдома, – зазначив Фрост. – Ми телефонували, спрацював автовідповідач.

      – Де ви були вночі? – спитала Джейн.

      О’Доннел знизала плечима:

      – Не вдома.

      – О другій ночі на Святвечір?

      – Я була з друзями.

      – О котрій ви повернулися?

      – Десь о пів на третю.

      – Це, певно, дуже хороші друзі. Не хочете поділитись їхніми іменами?

      – Не хочу.

      – Чому?

      – Чому я не хочу порушення свого права на приватність? Я справді мушу відповідати на це запитання?

      – Ми розслідуємо вбивство. Цієї ночі було жорстоко вбито жінку. Місце злочину було чи не найбрутальнішим з тих, які я взагалі бачила.

      – І ви хочете знати моє алібі.

      – Просто цікаво, чому ви не хочете розповісти.

      – То мене підозрюють? Чи ви лишень прагнете показати мені, хто тут головна?

      – Ви не підозрювана. Наразі.

      – Тоді я не зобов’язана взагалі з вами говорити. – Господиня різко підвелася й рушила до дверей. – Я вас проведу.

      Фрост теж почав підводитися, тоді побачив, що напарниця сидить нерухомо, і знову опустився на диван.

      Джейн сказала:

      – Якби вам було не начхати на жертву, якби ви тільки бачили, що він зробив з Лорі-Енн Такер…

      О’Доннел розвернулася до неї.

      – То, може, ви мені розповісте? Що саме з нею зробили?

      – Хочете подробиць, чи не так?

      – Це галузь моїх досліджень. Я мушу знати подробиці. – Вона підійшла до Джейн. – Це допомагає мені зрозуміти.

      «Або ж просто тебе заводить. Тому ти раптом стала така зацікавлена. Навіть нетерпляча».

      – Ви сказали, що її розчленували, – мовила О’Доннел. – Голову було відрубано?

      – Ріццолі, – застережливо озвався Фрост.

      Але Джейн не мала нічого говорити: О’Доннел уже дійшла власних висновків.

      – Голова – дуже