Колискова для Софії. Нина Фиалко

всміхнувся синові. Підбадьорений син знав, що мати не зможе довго гніватися. Треба перечекати, поки її гнів спаде. Біля під’їзду, на щастя, нікого не зустріли. Коли зайшли в приміщення, Хведя взявся з порога загравати з матір’ю, бо знав, що вона, коли сердита, може залишити всіх голодними.

      – Як у нас смачно пахне, мамусю! Боже, як давно я не їв твоїх смаколиків! – вихваляв він, не звернувши уваги на Фросю, яка стиснула кулачки й готова була кинутися в бій, щоб захистити свою кулінарну честь.

      Анфіса мовчки начепила фартух і взялася накладати на тарілки ще теплі страви. Чоловіки перенесли їх на сервірований на трьох стіл, але без дозволу господині не сідали. Вона з кухні принесла ще один прибор, поставила і, звернувши погляд на гостю, сказала:

      – Покажіть свій паспорт і свідоцтво про одруження, щоб я знала, як мені приймати цю особу.

      – Цю особу, мамусю, звати Єфросинією, і вона моя законна дружина, – відповів за неї Хведя, дістаючи папку з валізи. – Подивися ще й диплом, щоб не казала, що байдикував п’ять років.

      Поки Анфіса розглядала документи, Данило Кирилович, перехиливши підряд кілька чарок коньяку, уже наминав смажену гуску.

      – Не муч дітей, дай їм хоч поїсти! – спам’ятав дружину, бо це могло тривати довго. – Давайте вип’ємо за нову сім’ю, – розпорядився він, піднявши чарку. – Мати переживала, що треба буде весілля справляти, а воно бач як гарно вийшло – відразу хрестини.

      – Ми всі нехрещені, а ти вже ради онука готовий партквиток на стіл покласти! – скипіла дружина, і стало зрозуміло, що сьогодні вгодити їй буде важко, як би не старалися.

      – У країні настають смутні часи, політика швидко змінюється, то, може, ще всім нам доведеться просити в Бога захисту, – загадково парирував Анфісі чоловік.

      – Що вже може бути гірше? Хіба тебе ще випруть на пенсію, і тоді сидітимемо всі вкупі й гризтимемо один одного. Надія лише на Хведюню… – Вона звела покірний погляд на сина.

      – Мамо, у мене є дружина й скоро народиться дитина, то я в першу чергу маю про них дбати, а не про вас, – з насмішкою мовив захмелілий Хведь. – Відведіть нам найбільшу кімнату, і ми зранку почнемо обживатися.

      Фрося вдячно глянула на чоловіка й задоволено всміхнулась у вуста: «Не дасть собі в кашу наплювати. Молодець!»

      Із цього дня в родині Балабанових почалися кардинальні зміни. Анфіса довідалася, що невістка з простої робітничої сім’ї, її батьки працювали на заводі й ледь кінці з кінцями зводили, щоби прогодувати ще трьох дітей. Фрося була старшою в сім’ї. Після школи приїхала до Харкова й здобула в училищі професію перукаря. Невістка не приховувала свого ставлення до цієї професії, казала, що не подобається порпатися в чужому волоссі й хотіла б змінити фах.

      – Цікаво, на який? – іронічно запитала свекруха. – Треба було обачніше обирати чоловіка. – Наш син – юрист, скоро матиме посаду, а ти при ньому хто? Звичайна перукарка? Йому ж соромно буде з тобою межи люди вийти.

      – Наскільки мені відомо, у вас узагалі нема