Розбите дзеркало. Андрей Кокотюха

через секретарку.

      – А я акула, Лоро, – нарешті Яровий прибрав усмішку. – Ми, акули, такі.

      Говорячи так, він жестом підкликав офіціантку. Підійшла молода зеленокоса русалка. Бейджик на фартуху інформував, що вона – справді Аріель[2].

      – Будемо обідати чи вечеряти? – запитав Ігор.

      – Звідки я знаю? – здивування Аріель було щирим.

      – Я не вас питаю, – кинув чоловік роздратовано. – Лоро, ви…

      – Для обіду пізно. Для вечері рано, – мовила Кочубей. – Тому давайте просто щось з’їмо.

      – Це піцерія.

      – Я не їм піцу, – вона збрехала сама собі.

      – Дарма. Тобто справа смаку, без питань. Але єдине місце, де не варто відмовлятися від піци, – саме це. Власниця десять років працювала в Італії, а готує фірмову страву Вінченцо, сам із Мілана.

      – Кухаря привезла з собою?

      – Так. Це її чоловік. А це – їхня молодша донька.

      Лора зашарілася ще сильніше, закусила нижню губу до легкого болю. Цей кінь таки щойно переграв її. На своєму полі. Вогник в очах Ярового дав зрозуміти: зробив так навмисне, мав домашню заготовку.

      – Гаразд, – вона намалювала усмішку, глянула на Аріель. – Не будемо ображати піцайоло[3]. Принесіть, будь ласка, фірмову.

      – У нас чотири фірмових, – зеленокоса старанно намагалася бути ввічливою. – Може, спершу меню?

      Лора в думках уже розносила Ярового на шматки разом із рестораном, хоча місце зустрічі точно було тут ні до чого.

      – Тоді, будь ласка, «Мілано», середню. Але без печериць і з морепродуктами, – вона так само старанно підкреслювала люб’язність. – І ваш фірмовий лимонад.

      – Два лимонади, – бовкнув Яровий.

      Аріель залишила їх, і Лора не без задоволення встигла спіймати її подив. Те саме не приховував Ігор.

      – Ви прийшли раніше. Встигли вивчити пропозицію, – сказав упевнено. – Зараз просто показали фокус.

      – Я в очі не бачила меню, – Лора хитнула головою. – І прийшла буквально перед вами. Ще біля вішака роздягалася, коли ви зайшли.

      – Змушений спитати, як вам вдалося.

      – Що саме? – тепер смакувала вона.

      – Така фірмова піца в них справді є. Значиться в меню. На третій сторінці, ліворуч згори.

      – Мені не треба читати меню на третій сторінці згори, аби знати, яку тут пропонують фірмову піцу, – Лора підкреслила слово фірмова. – Ви юрист, але ніколи не працювали в розшуку.

      – Треба служити в розшуку, аби вгадати фірмову страву?

      – Кожному, хто працює в розшуку, досить просто ввімкнути увагу й робити прості висновки, – Кочубей зітхнула, відчуваючи, як уже сама веде в рахунку. – Ви кажете, фокус. Жодної магії. Ресторан називається «Мілано», бо ви ж самі сказали – власники переїхали з міста Мілан. Заговорили про фірмову страву. Якщо ми в піцерії, то фірмова страва тут зазвичай має таку саму назву, як заклад. Отже, піца «Мілано», можливість похибки якась тисячна відсотка. Фірмових піц чотири. У таких випадках одна з сиром, одна з салямі, одна веганська, одна – з морепродуктами.

2

Ім’я головної героїні анімаційного фільму «Русалонька» від студії Disney.

3

Pizzaiolo (іт.) – професіонал, який готує піцу.