Детективне агенство Кота Макса. Иван Будз

знайде й Ізабеллу. За цю роботу йому пообіцяли добре заплатити Щига з Дагом.

      Макс ніяк не міг второпати, як Перевертень дізнався про місце знаходження Ізабелли. А потім здогадався, що про це комусь розповіли молочниці, які щодня їздять із селища в місто торгувати молоком на ринок.

      Хай там як, але до зустрічі з ватагою Перевертня він мусив приготуватися. Ізабеллу довелося відвезти в сусіднє селище, а для гостей знову була приготована пастка.

      Автомобілі з’явились із-за повороту так несподівано, що Макс навіть на хвилину розгубився. Він поглянув на дерево, дивуючись, чому Петик мовчить, не подаючи ніяких сигналів. Йому здалеку важко було розгледіти, що там робиться з помічником, але Макс був упевнений, що Петика знову відволікла його пристрасть до лузання насіння.

      Та цього разу він помилився. Петику зараз було не до лузання. Гілляка, за яку він тримався, обломилась ще до появи машин, і Петик давно вже повинен був упасти з дерева. Його врятували великі кишені, точніше одна кишеня. Петик зачепився кишенею за сучок і тепер висів високо над землею, благаючи долю, щоб не відвернулась від нього в цю скрутну хвилину. І доля, як бачимо, не відвернулася. А, можливо, доля тут ні до чого. Всього-навсього кишеня була пришита на совість і сучок виявився міцним.

      Як на біду звідкись прилетів дятел. Птах гарний, але має погану звичку довбати міцним дзьобом усе підряд. Він безцеремонно сів Петику на голову і декілька раз дзьобнув його в лоба. Тут Петик ще раз переконався в справедливості народної приказки, що біда, зазвичай, приходить не сама. Дятел про цю приказку нічого не знав, бо ще раз добряче дзьобнув свою жертву.

      Петик зібрався вже позвати на допомогу Макса, та в цю хвилину під ним промчав кортеж машин Перевертня, здійнявши величезний стовп пилюки.

      – Апчхи-и-и! – голосно чхнув Петик, від чого сук обломився, і він полетів униз, у самісіньку гущу пилюки. – О-о-ой! – голосно заверещав помічник детектива. Але ніхто зараз не міг прийти йому на допомогу, бо всі були дуже зайняті.

      Макс напружено спостерігав за автомобілями, які зупинилися недалеко від нього. Їх пасажири, у свою чергу, уважно придивлялись до доріжки з лузаного насіння, яка вела кудись у кущі.

      – Вони знаходяться там! – Перевертень, показав на доріжку з насіння.

      Він наказав, щоб усі їхали за ним, і його машина рвонула в кущі…

      Що було потім, ліпше не розповідати, бо, почувши це, малі діти не зможуть заснути.

      За тими кущами брало початок глибоке провалля, а де воно закінчувалось могли розповісти тільки самі постраждалі. Хто вцілів, звичайно.

      Страшенний гуркіт машин, що падали у провалля та жахливий крик їхніх пасажирів ще довго відгукувався в лісі луною. Цей крик було чутно навіть у найвіддаленіших селищах.

      У порівнянні з тим криком, крик помічника детектива, що борсався в пилюці, був схожим на слабенький писк комара.

      – До яких пір, скажи, будь ласка, я маю терпіти таке знущання над собою!? – накинувся Петик на Макса, коли той нарешті прибіг до нього на поміч.

      – Ти