Детективне агенство Кота Макса. Иван Будз

здійснилося!

      Навівши пістолета на переляканого інспектора, Макс на хвилинку розгубився й увімкнув у кімнаті світло. Картина, що відкрилася його очам, приголомшила сищика. Безпомічні немолоді люди тремтіли у своїх ліжках, прикриваючись ковдрами. Старший інспектор навіть почав гикати від переляку. Макс одразу ж упізнав старшого інспектора. Той не так давно вимагав, щоб у Макса відібрали ліцензію приватного детектива. І тільки настійливе прохання комісара поліції їхнього міста Бура, який добре знав Макса, урятувала його від неминучого безробіття.

      У цю мить до кімнати ввірвався й Петик. Він також войовничо щось викрикував, розмахуючи пістолетом.

      Зрештою, старший інспектор упізнав Макса та його дивака-помічника. Він перестав гикати й потягнувся до телефону. І тут Макс зрозумів, що тепер його вже ніхто і ніщо не врятує.

      Відразу ж після телефонної розмови інспектора примчала поліція. У готельний номер, захекавшись, влетів комісар поліції Бур. Вислухавши від старшого інспектора все, що той думав про них із Максом, комісар негайно забрав у принишклого Макса свідоцтво приватного детектива і прогнав його геть.

      Услід за присоромленим Максом кімнату залишив також укінець пригнічений Петик.

      – Ось тобі твоя розвідка!.. Ось і Перевертень із Дагом!.. – примовляючи, давав тумаків спантеличеному Петику Макс. – Через тебе, дурню, я залишився без роботи! Який сором! З мене тепер будь-який нікчема зможе глузувати…

      – Легше, не бий мене по голові!.. – просився Петик. – Ти ж знаєш, що по голові бити не можна. Невже для цього важко відшукати інше місце?

      – Ні, я буду бити тебе саме по твоїй дурній голові. Може, тоді ти зрозумієш, що брехати – погано, тим більше – своєму начальникові!

      – А я й не брехав. Про зустріч Перевертня з Дагом я дізнався з надійних джерел, – огризався Петик.

      – І що то за «надійні джерела»? – продовжував гамселити його Макс.

      – Про це розповідала сорока Гриза. Ти ж знаєш її? – Петик прикрив голову пошарпаним портфелем, щоб Макс ненароком його не прибив. – Я забіг учора на ярмарок купити в неї насіння, щоб полузати в засідці. Я нещодавно вичитав у газеті, що гарбузове насіння гарно допомагає активній роботі мозку. А Гриза завжди знає про всі новини в місті…

      – Знайшов кого слухати, стару сороку. Та вона таке може придумати, що нормальній істоті й у голову не прийде. – Макс нарешті перестав бити Петика. – І що, ти в засідці тепер лузаєш насіння? Ти хоч розумієш, що таким чином залишаєш сліди? Ну й помічник у мене!.. – Макс у розпачі присів на лавку.

      – І чого ти так переймаєшся? – Петик влаштувався поруч із ним. Він зразу ж дістав із кишені жменю насіння й почав лузати, смачно плямкаючи губами. – Насіння може лузати будь-хто. Хіба я один у місті цим займаюсь?

      – Дякую, ти мене заспокоїв, – Макс, відвернувшись від помічника, обмірковував ситуацію, що склалася. Без ліцензії йому тепер ніяк не впоратися з Дагом.

      Петик, образившись на свого шефа, також відсунувся від нього на край лавки. Навколо нього дуже швидко виросла