Відьма з нашого офісу. Аліна Умрихіна

сухого кашлю.

      – Кішка, – прошипів він, кидаючись до дверей, – котяча шерсть… у мене алергія, вибач.

      – Але ж у мене немає котів! – гукнула я, та коридор вже був пустим, він лише підморгував блідою запиленою лампочкою, глузуючи з мого розчарування.

      Я повернулася до кімнати й мало не луснула від гніву. На килимку під моїм кріслом мирно сопів Руді.

      Клятий котисько!

      Схопила непроханого гостя й рвонула до сусідських дверей, готова розтрощити їх своїм гнівом.

      – Твій кіт щойно прогнав мого кавалера! – плеснула я в сонне обличчя Віктора, – Ти зіпсував мені побачення! У хлопця алергія на шерсть! Чому ти не…

      – Вибач, сонце, – обірвав гнівну тираду сусід й усміхнувся, наче справа йшла про щось буденне і саме собою зрозуміле, – може Руді приревнував? Не схотів, щоб ти підгодовувала інших котиків?

      Моє роздратування спіткнулося об його посмішку й розлетілось дрібними скельцями. Так не чесно!

      Кіт все ще муркотів на руках, але, як це не дивно, мені перехотілося повертати його сусідові.

      – Пропоную компенсувати шкоду чашкою кави у дружній компанії, – запропонував Віктор та залишки моєї гордості взяли реванш.

      Я тицьнула йому кота, зачинила двері й провела спокійний вечір наодинці. А жаль.

      Єгор так і не зателефонував і я підозрюю, що справжня причина була не в Руді. Зрештою, він був страшенним занудою, хоча й прекрасно цілувався.

      ***

      Амурні справи нашої відьми розвивалися значно краще. Затамувавши подих, ми слідкували за змінами в її гардеробі, відмічали стильну стрижку замість звичного а-ля «вороняче гніздо» і давилися від заздрощів.

      – Ну що він у ній знайшов? – дивувалася Іра й тихенько, щоб нас ніхто не почув, додавала, – Звичайне офісне стерво, ні вроди, ні розуму. Сама чарівність!

      – Любов зла, – відказувала я й хотіла змінити тему. Та де там! Стосунки шефині очолили рейтинг найпопулярніших тем світської бесіди, ігнорувати які вважалося поганим тоном. Але ідилія тривала недовго. Через тиждень офісні стіни знову затрясло від істеричного лементу з домішками нецензурної лайки. Чергова жертва вислизнула з кабінету Катерини Сергіївни й зрошувала сходи солоними краплями власного приниження. Дівчата притихли й втягнули голову в плечі.