Название | П’ята жінка |
---|---|
Автор произведения | Хеннинг Манкелль |
Жанр | Крутой детектив |
Серия | |
Издательство | Крутой детектив |
Год выпуска | 1996 |
isbn | 9786171275584 |
Курт сидів за кухонним столом аж до сьомої. Ненастанно барабанив дощ. Італійська спека стала далеким спогадом. У Сконе прийшла осінь.
О пів на восьму він вийшов із квартири й машиною добрався до місця роботи. Водночас приїхав його співробітник Мартінсон і припаркував авто поряд. Похапцем привітавшись під дощем, вони поспішили до вхідних дверей.
– Як відпочивалося? – поцікавився Мартінсон. – Я радий тебе бачити.
– Батько дуже задоволений.
– А ти?
– Гарна випала мандрівка. Було спекотно.
Вони увійшли всередину. Ебба, що понад тридцять років працювала секретаркою в істадській поліції, привітала Курта широкою усмішкою.
– Хіба можна так засмагнути у вересні в Італії? – здивувалася вона.
– Так, – відповів Валландер. – Треба виставлятися на сонце.
Ідучи коридором, він подумав, що треба було привезти якусь пам’ятку Еббі, і дорікав собі за нездогадливість.
– Тут усе спокійно, – сказав Мартінсон. – Ніяких серйозних справ. Майже нічого нема.
– Хотілося б сподіватися на спокійну осінь, – непевно відказав Валландер.
Мартінсон пішов по каву. Валландер відчинив двері до свого кабінету. Усе було на місці, нічого не змінилося. На столі порожньо. Він скинув куртку і прочинив вікно. У скриньку для вхідної кореспонденції хтось укинув кілька меморандумів від Державного поліційного управління. Курт узяв горішній із них, але не став читати і впустив на стіл.
Згадалося непросте слідство у справі контрабанди автомобілів зі Швеції до східноєвропейських країн, яке він провадив майже рік. І провадитиме далі, якщо за час його відпустки не сталося чогось надзвичайного.
Цікаво, чи доведеться промарнувати на цю справу майже п’ятнадцять років, аж до пенсії.
О чверть на дев’яту він підвівся й пішов до залу засідань. За п’ятнадцять хвилин там мали зібратися співробітники кримінального відділу істадської поліції, щоб обговорити завдання на наступний тиждень. Увійшовши до залу, Курт привітався з кожним зокрема. Всі захоплювалися його засмагою. Сівши на своє звичне місце, він спостеріг, що тут панує настрій, відповідний до осіннього понеділкового ранку, – сірий, млявий і сонькуватий. Скільки ж таких ранішніх понеділкових нарад довелося відбути в цій кімнаті? Їхня нова начальниця Ліза Гольґерссон була у Стокгольмі, тож нараду вів Ганссон. Мартінсон був правий. Під час тижневої Валландерової відпустки мало що трапилося.
– Скидається на те, що я таки повернуся до своїх контрабандних автомашин, – буркнув Валландер, не приховуючи зневіри.
– Якщо не захочеш розслідувати вломлення, – підбадьорив його Ганссон. – До квіткової крамниці.
Валландер