Мисливські усмішки. Остап Вишня

все вам жужмом. А там уже хто більше чим цікавиться – хай вибирає…

      ………………………………

      Історія Криму дуже-дуже давня… Ще як Каїн Авеля вхекав за жертву Господню, так і тоді вже Крим був. Взагалі, як переказують тут старі люди, Крим постав у той самий день, як Господь створив «твердь та видиме небо»… Старенький, як бачите, є Крим.

      Передісторична Кримова доля була така. (За точність не ручусь!)

      Колись-колись-колись Крим, як відомо, звався Таврія. Це його найстарша назва. А постала вона від народу «таврів» (таври), найдавніших, що їх історія застукує на цім півострові, пожильців. Дехто дотримується тої думки, що до таврів у теперішнім Криму жили кіммерійці, що їх був оспівав Гомер в «Одіссеї»… Жили ніби ці кіммерійці в Криму аж до VIII століття до Різдва Христового, а їх витіснили скити, що прийшли зі сходу.

      Хто насправді був тоді, чи таври, чи кімерійці, чи обоє разом, – сказати напевно не можу, доки, може, на дозвіллі не поколупаюсь у горах – чи не знайдеться якого доказу. А так все ’дно ж не повірите.

      Пережили вони, як і всяким порядним людям належиться, кам’яну добу, мідну добу й інші потрібні доби…

      Історична доба в Криму починається тоді, коли біля його берегів з’являються греки-колоністи. Це наприкінці VIII ст. до Р. X. Двоє племен грецьких населили Крим: йоняни й доряни. Вони позасновували були такі-о міста, як Пантікапей (Керч), Гераклея (Сіноп), Херсонес і т. ін.

      Це так звана греко-римська доба в Криму.

      Довго вона тяглась. Аж до Різдва Христового. І кінчилась…

      На її місце прийшла середньовічна доба. Готи її принесли в другій половині II століття (після Р[іздва] X[ристового]).

      Біля 378 року осередок готів біля Дніпра розгромили гунни й удерлися частиною до Криму.

      Готи посіли горішній Крим, а гунни – степовий.

      Налітали потім на Крим (степовий) і авари, і турки, і хозари.

      В половині IX століття степова Таврида поволі звільняється від хозар і попадає під протекторат Візантії. Отоді якраз з’являються в Тавриді варяги, що грабували її береги…

      В цей-таки час починається зв’язок України з культурними центрами таврійськими: Херсонесом, Пантікапеєм. На Тамані тоді засновується Тмутараканське князівство, а в Тавриді князівство на місці Пантікапея в Корчеві (тепер Керч).

      Бачите, коли ми, українці, до Криму потрапили. Значить, неправду пишуть ті історики, що перше знайомство з Кримом приписують чумакам, що по сіль у Крим їздили.

      Пішли далі. Довга, як бачите, історія.

      У XIII столітті запанували були в українських степах монголо-татари. Набили, як ви знаєте, 1224 року (здається) вони нам добре прапірки на р. Калці, і вдерлися в Тавриду, й почали витісняти звідти генуезців (італійців), що колонізували були частину Криму після хозар (під візантійською зверхністю).

      Пройшли були монголо-татари аж до південно-східного кримського берега, але потім «цофнулися» (привіт галичанам!) на північ у степовий Крим.

      А на півдні в горах тоді було біля 40 замків, і мало не кожний із них мав особливу мову.

      Далі нові «хазяї» напирають на Тавриду. Турки. 1475 року Кафа