Бот. Атакамська криза. Макс Кідрук

чи почуте у лабораторії.

      – Не думаю, що з цим будуть проблеми.

      – А я думаю, ти помиляєшся, – відчеканив Пузатий. – Перечитай контракт. У випадку розголосу будь-якої виробничої, наукової чи організаційної таємниці тобі світить штраф від 2 до 10 мільйонів доларів.

      – Ого…

      – Круто, правда? Дозволь спитати, Тимуре: ти маєш два-тире-десять мільйонів баксів?

      – Е… ні.

      – Я так і думав. Я трохи більше за тебе кручуся в бізнесі, а тому мушу застерегти: неформально така нереальна сума штрафних санкцій дещо означає.

      – Що?

      – З тобою ніхто не судитиметься, хлопче. Якщо бовкнеш лишнього, тебе ліквідують.

      Тимур сильно лупонув по гальмах. «Lacetti», вискнувши, клюнув носом і застиг. Ззаду каскадом донеслось обурене скигління цілої низки клаксонів.

      – І третє: я просто не хочу, щоб ти їхав.

      – Погане передчуття?

      Директор презирливо форкнув:

      – Я схожий на того, хто покладається на передчуття?

      – Та ні…

      – Хлопче, ти, звісно, першокласний спец, але – при всій повазі – ти не коштуєш двісті тисяч баксів. Якщо тобі пропонують такі гроші, і ці гроші не за роботу, яку ти можеш виконати, значить, ними покривають дещо інше. Раджу дізнатися, що саме, причому дізнатися до того, як тебе висадять у якійсь дірі серед чилійської пустелі. Подумай про це…

      XI

      – Кохана, я вдома! – гукнув Тимур з порога. Голос звучав, як у столітнього папуги.

      Аліна, прикриваючись махровим рушником, визирнула з ванни. Засмагла спина та мокре волосся зблискували і парували.

      – Так рано! – вона посміхнулась, підскочила і цьомкнула хлопця в губи. – Це мені причулось чи ти справді назвав мене коханою?

      Тимур придуркувато скривив губи.

      – Я… е… тут… ну… тут така підстава нарисувалася…

      – Підстава? – Аліна хіхікнула. – Ото вже ці твої програмістські словечка…

      – Це не…

      – Роздягайся, – дівчина, притримуючи ліктями рушник, розстібала ґудзики на його сорочці. – Лізь у душ, – рушник опустився, оголивши гладенькі груди. – Вечеря скоро буде готова.

      Зазвичай у такі моменти Тимур відчував збудження. З часом його потяг до Аліни тільки зміцнів. Проте цього разу не було нічого, крім тоскного щему під серцем. Хлопець роззувся, обійняв дівчину і, акуратно відсторонившись, прослизнув до кімнати.

      – Я мушу тобі дещо розказати, – якщо чесно, то говорити він не хотів, хоч і розумів, що розмови не уникнути.

      Попри загостреність голосу, дівчина не сприйняла слова всерйоз.

      – Мені запропонували роботу, – сказав Тимур.

      – Круто. Підвищення? Ти покидаєш «TTP»?

      – Не зовсім. Озвався один з колишніх замовників. Зараз він хоче, щоби я попрацював безпосередньо на них. Тимчасово.

      – Без відриву від основної роботи?

      Тимур відчув, як жар піднімається з грудей на шию та щоки.

      – З відривом.

      – Тобто тобі доведеться брати відпустку за власний рахунок?

      – Ага.

      – І