Слово Боже – живе і діяльне. Проповіді та промови 2011–2013. Т. 1. Блаженніший Святослав Шевчук

а з іншого – загасила вогонь оцього нарікання і невдоволення. Ізраїльтяни побачили, що Бог справді є між ними, збадьорилися і пішли далі. Святий апостол Павло, коментуючи ці події, каже, що тією скелею, з якої напився люд духовного питва, насправді був Христос. Він є скелею, яка може бути основою всякої мандрівки, зокрема людського життя, і джерелом, що витікає з кам’яної гори і дає воду, життя, сили, щоб рухатися далі.

      Цієї неділі Христова Церква ставить перед нашими очима хрест розп’ятого Спасителя. Наче показує нам, що метою нашої великопісної подорожі, підсумком цієї Чотиридесятниці буде споглядання розп’ятого, померлого і воскреслого Христа. Ба більше: щоб ми могли набратися духовної сили, Церква вказує нам на скелю – Христа, з проколеного боку якого витікає життєдайна сила, що може нас зробити мужніми і дати нам можливості й силу рухатися далі. Як колись Господь Бог став перед Мойсеєм, так сьогодні розп’ятий на хресті Ісус Христос стає перед нашим обличчям. А цілувати хрест, або поклонятися хресту, означає черпати, пити, споживати те таїнственне питво, яке до сьогодні витікає з Його пробитого боку, тобто із Церкви. Адже Церква є Тілом Христовим, що несе в собі силу, яка виливається на Божий люд у вигляді Святих Таїнств. І сьогодні, цілуючи цей Чесний і Животворний хрест, ми стаємо сильнішими, ми відпочиваємо в його тіні, стаємо здатними рухатися далі.

      У Хрестопоклонну неділю рік тому владики Синоду нашої Церкви впровадили мене на престол Києво-Галицьких верховних архиєпископів. Можу посвідчити, що наша Церква не має сьогодні великих людських покровителів і земних багатств, але вона несе в собі живу воду, яка витікає в наші серця з пробитого Христового боку. Розп’ятий Христос… Він був силою мучеників, Він – надія праведників, Він – перемога тих, хто страждає і не має фізичної сили рухатися далі своєю земною мандрівкою. Ісус Христос, якого вдарила людська рука як скелю, що з неї потекла жива вода, є скелею нашої Церкви.

      Я приїхав з України до Святішого Отця, був у нього на аудієнції, щоб підсумувати з ним той рік, час, протягом якого ми разом із вами здійснювали земну життєву мандрівку. Найбільше я говорив йому про вас, про більше як мільйон наших заробітчан, які не тільки живуть в Італії, Іспанії, а й розкидані по всьому світу. Розповів, що вам важко, що часом ви знемагаєте, не має надії на нікого більше, тільки на одного Господа Бога. Я говорив Папі, що це мій обов’язок, Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви, особливо дбати про тих наших людей, які є поза межами структур (єпархій та екзархатів) нашої Церкви, щоб нікому з вас не забракло живої води, тієї сили Господньої, яка може стати вашою єдиною надією і вашим єдиним порятунком.

      Господь є з нами! Можу вам це посвідчити, переживши протягом останнього року різні нестандартні ситуації. Але сила розп’ятого, померлого і воскреслого на третій день Христа є тією силою, яка, попри будь-яку людську логіку, дає розвиток і майбутнє нашій Церкві.

      Нехай цей Христос, якого сьогодні бачимо розп’ятим