Слово Боже – живе і діяльне. Проповіді та промови 2011–2013. Т. 1. Блаженніший Святослав Шевчук

храм, щоб побути разом із нами. Щиро вітаю також всіх братів і сестер Римо-Католицької Церкви, які сьогодні святкують Пасху, Воскресіння Господнє. Нехай воскреслий Христос вас щедро благословить, аби всі рани, які ми носимо в наших серцях, зокрема тут, на Волині, – рани, які знані в усьому світі як Волинська трагедія, силою прощення і благодаті воскреслого Христа були загоєні та зцілені. Христос воскрес і нехай вас воскресить, особливо в цей радісний пасхальний день!

      Бажаю також щиро привітати представників міської влади Луцька: міського голову і секретаріат міської ради. Тільки та влада, яка є з народом, має майбутнє. Дякую, що ви сьогодні тут з нами єднаєтеся в молитві. Однак особливо хочу звернутися зі словом привітання й підтримки до духовенства, монашества та всіх мирян нашого Луцького екзархату. Ми сьогодні урочисто відзначаємо п’ять років з дня його створення. Це п’ятиріччя нового періоду в історії Унійної Церкви, древньої, історичної Церкви на землях Волині, – Церкви, яка була знищена, але воскресла разом із воскреслим Христом, аби дійти до сьогоднішнього свята.

      Я приїхав на ці святі волинські землі з канонічною візитацією. Відвідав не лише Луцьк, а й Рівне, Здолбунів, Дубно, Володимир-Волинський, Нововолинськ і Ковель; зустрівся з тисячами наших вірних, відвідуючи наші громади, навчальні заклади, представників влади різних рівнів для того, щоб дати обіцянку про свою батьківську підтримку і пам'ять про всіх вас.

      Наступної неділі, на свято Благовіщення, ми з владикою Йосафатом святкуватимемо день нашого єпископського рукоположення: ми були висвячені на єпископів в один день, але в різні роки. Екзарх Луцький відзначатиме п’ятиріччя свого єпископства. Владико Йосафате, прийміть із цієї нагоди щирі вітання від усіх ваших співбратів у єпископстві, вдячність за вашу працю. Ви повідомили мене, що за п’ять років освятили п’ять новозбудованих храмів на волинській землі. Прошу вас, не збавляйте темпу, бо так багато людей відчуває ще брак належних умов для того, щоб задовольняти свої духовні потреби.

      Сьогодні, у цю другу неділю Великого посту, ми чули особливе Боже слово, яке скеровує до нас наш Небесний Отець через свого Сина у Святому Дусі. Це історія, що трапилася, як ми чули, у дуже цікавих обставинах. Четверо друзів несуть свого розслабленого, тобто паралізованого, приятеля на ношах, – несуть до єдиного, хто може помогти, до Ісуса Христа. Тій силі їхньої любові до приятеля, а також вірі в Божественного Учителя ніхто не може протистояти: ні обставини, ні натовп, навіть хата того чоловіка, де зібралися люди. Можна сказати, що вони нашкодили тому господарю, бо розібрали стелю, щоб покласти до Христових ніг хворого приятеля. Однак, якщо ми приглянемося до того немічного, то побачимо, що всі члени його тіла були здоровими: руки, ноги, голова, – але не було того, що могло б привести в дію його організм. Він був безсилий. Мабуть, без допомоги приятелів він не міг навіть мріяти, щоб вийти на світ Божий чи знайти якогось лікаря, не кажу вже про те, щоб стати перед Божественним Спасителем. Однак приятелі лише сприяли тому, що в кінці сталося. Дивлячись