Німа смерть. Фолькер Кучер

я змирився з тим, що Вівіан банально кинула мене.

      Рат задумливо кивнув.

      – Якщо це так, ви не єдиний. Манфред Оппенберґ, у такому разі, теж знехтуваний. Однак він у це не вірить.

      – Те, що вона не з’явилася на зйомки – це справді не є в її стилі. Вівіан надійніша, ніж ви собі уявляєте.

      – У професійному сенсі, я так розумію?

      – Я знаю небагатьох наших колег, які б так важко працювали, як вона.

      – Крім того, вона пропускає зйомки фільму, який Оппенберґ робить спеціально для того, щоб побудувати їй золотий міст у майбутнє? Чому? Тільки щоб не стикатися з вами і її покровителем Оппенберґом? Ні, це не тримається купи! Вона таким чином ставить під загрозу свою кар’єру!

      – Вона б так не вчинила. «Вражений блискавкою» – це її другий звуковий фільм! Вона до цього вже показала в «Люті», що не належить до когорти примадонн німого кіно, які бояться звуку, бо він розкриває їхні мовні ґанджі й акторські вади.

      – Як ви гадаєте, де Вівіан?

      – Звідки мені знати? – стенув плечима Черні.

      – А ви просто розкажіть мені все, що знаєте. – Рат відчув, що актор щось замовчує. – І все, що ви думаєте, що, можливо, знаєте.

      Черні вагався лише коротку мить.

      – Було таке, що… Гаразд, вона мені сама сказала якийсь час тому, що когось зустріла.

      – Коханець?

      – Ні, тоді вона б мені не сказала. Продюсер.

      – Ви маєте на увазі, Вівіан могла зрадити Оппенберґа в тому, що йому насправді дошкульне?

      Черні знизав плечима.

      – Думаю, це вразить його більше, ніж якби вона втекла з молодим коханцем. Він зробив ставку на неї. Чимало вклав у неї, і сподівається, що невдовзі його інвестиції відплатяться.

      – Тоді навіщо б їй тікати?

      – Завжди є щось краще за те, що маєш зараз.

      – Оппенберґ, схоже, геть не передбачає такої ймовірности.

      – У Вівіан контракт з Оппенберґом, він знає, що вона не може так легко відійти від нього.

      – Однак, ви вважаєте, що це можливо?

      – Якщо вона десь, де жоден німецький юрист не зможе до неї дотягтися…

      – У Голлівуді, наприклад…

      – Я не знаю. Однак її англійська достатньо хороша.

      Рат задумливо кивнув головою і відпив води.

      – Гаразд, – мовив він по невеличкій паузі.

      – Що ви маєте на увазі? – Черні підлив собі трохи віскі. – Ви знайдете Вівіан?

      Рат знизав плечима.

      – Якщо ви відповісте на вирішальне для мене питання: куди вона поїхала після того, як сіла в те таксі?

      – В усякому разі, не на вокзал Ангальтер, – ствердив Черні.

      – Тоді ми повинні запитати в таксиста. Маєте номер телефону Вівіан?

      – Так, але…

      – Зателефонуймо туди, мені треба поговорити з портьє в її будинку.

      Невдовзі Рат мав на лінії старого з мармурового фойє на Штріппе. Той виявив непогану пам’ять.

      – Таксі, яким поїхала пані Франк? – перепитав він. – То був великий таксомотор, з подвійною бубновою стрічкою.

      – Це мало бути восьмого лютого, – підказав йому Рат.

      – Ви