Мігрант. Марина и Сергей Дяченко

тонкі губи. Крокодил здивувався, побачивши сльози в її маленьких очах:

      – Будь дуже уважний, Махайроде.

      – Я й так дуже уважний, Шано.

      Кілька секунд жінка ніби силкувалася щось додати і добирала слова. Потім опустила погляд – і пропала, розтанула, і Крокодилові відкрилася будівля в лісі – дім-хижа, схожий на той, у якому був офіс міграційної служби.

      – Який ти неспокійний, мігранте, – сказав Айра, не обертаючись. – 3 тобою багато клопоту.

      Крокодил перевів подих:

      – Аж ніяк. Жодних.

      Айра обернувся. Його очі, звичайно мутнуваті, тепер здавалися залитими пластмасою. Ніби Айра начепив матові контактні лінзи.

      – Я шукав дорогу до табору, – сказав Крокодил.

      – А, – сказав Айра, помовчавши, – до табору. Зараз підемо. Сонце заходить.

      І попрямував до будинку, не пустивши ні пари з уст. Крокодил завагався; Айра обернувся з порога:

      – Заходь…

      Крокодил увійшов, не відчуваючи східців під огрубілими розтоптаними ступнями.

      – Можеш сісти.

      Ні трави, ні меблів усередині будинку не було. Підлога, Крокодилові на щастя, виявилася з гладенького дерева – як стільниця. Він усівся в куточку й підібрав зболені ноги; Айра підійшов до вузького вікна без фіранок і вмостився на підвіконні:

      – У тому, що ти провалиш випробування, я особисто не сумніваюся.

      Крокодил промовчав.

      – Я можу відправити тебе на материк просто сьогодні, – вів далі Айра. – За результатами тесту на регенерацію. Однак, наскільки я розумію, тобі хотілось би затриматися надовше.

      Крокодил закусив губу.

      – Попрацюй провокатором, – довірчо запропонував Айра. – Я даватиму тобі завдання щодо конкретних претендентів. А ти маніпулюватимеш. Майже як із Камор-Балом.

      Крокодил відчув, як сильно втомився за останні дні.

      – Хочеш, аби я допомагав тобі зрізати пацанву?

      – Аби ти допомагав їм виявити себе. Вони задля того сюди й приїхали.

      – Поясни мені критерій, – заходився просити Крокодил. – Поясни, навіщо повноправному громадянину бігати по вугіллю?

      За спиною Айри в сутінковому лісі загорялися на гілках бузкові плями – колонії місцевих комах, що світяться в темряві.

      – Проба – це ритуал, це ініціація, – вагомо сказав Айра. – Це маленький спектакль. Та ще це інструмент, і не тільки добору, але й виховання. Інструмент удосконалення людини. Зрозуміло тобі, мігранте?

      – До чого тут життя в лісі й біганина по вугіллю?

      – Підготовка до Проби зумовлює систему мотивацій. Людина знає, що долати страх і лінощі почесно. Що бути воїном хоч раз у житті необхідно. Хлопці й дівчата мріють пройти випробування, хоча залежним бути спокійніше. Діти мігрантів, які потрапили на Раа в дитинстві, мріють скласти Пробу, складають – і перестають бути мігрантами.

      – Тобто це величезна маніпуляція, – сказав Крокодил. Айра звів брови.

      – Нав'язування чужих цілей, – пояснив Крокодил. – Причому з пелюшок. Культ відповідності сподіванням – будь таким, яким суспільство