Мігрант. Марина и Сергей Дяченко

сюди, – сказав парубок у тубільській спідничці, дуже гордий, вочевидь, що допоміг безпорадному мігранту. Крокодил ступив у кабіну, але затримався в дверях:

      – Скажіть, вас не дратують мігранти на Раа?

      Парубок і дівчина ззирнулись. От ідіот, говорили їхні погляди.

      Зачинилися двері.

      Перескакуючи з рейки на рейку, кабіна повезла його назад, у джунглі. Швидко сутеніло. Минув ще один день.

      Минулої ночі в лісі небо від Крокодила ховали широкі крони. Тепер він уперше дивився вночі вгору, відчуваючи, як біжать мурашки по всьому тілу.

      «А це вогні, що сяють над нашими головами». Дивно, але мова Раа якимось чином передавала ритм цього рядка; Крокодил подумав, що реально можна, навіть необхідно знову вивчити українську Треба сто разів прослухати послання до себе, де «плаский хліб» значить усього-на-всього «блін», поширена побутова лайка. Завчити напам'ять. А ще краще – знайти землянина, що знав російську як нерідну. Сам Крокодил запросто може навчати англійської її колишніх носіїв… Усе людині до снаги, зневір'я – гріх.

      Небо світилося безліччю очей. Кольорові іскри перетинали простір над головою, це було прекрасне і моторошне – аж можна вклякнути – дійство. Він пригадав, що казав йому Вень: «Небіологічне виробництво відсунуте на орбіту». Лише заводи, відстійники, сортувальні станції, енергозаощадні й трансформувальні модулі. Лише урбаністичний пейзаж у небі.

      Він ліг на спину, закинув руки за голову й так їхав у напівпрозорому вагоні монорейки, доки не задрімав. Засовався через те, що в прочинену кватирку війнуло. Хитнулась фіранка, скригнув під вікнами ранковий сміттєвоз, Крокодил пригадав, що час уставати, робота чекати не стане…

      І прокинувся.

      Вагон монорейки стояв, розчинивши двері, і ззовні, в темному лісі пахло смолою й вологою.

* * *

      – Андрію Строганов, ваш нинішній статус – повнолітній із обмеженими правами. За умовчанням вашим опікуном буде призначено громаду Раа. Ви можете також стати залежним від приватної особи, повноправного громадянина Раа, згодного вас опікувати. Чи є хтось, чийого заступництва ви воліли б?

      – Ні, – сказав Крокодил.

      – Отже, ви збираєтеся прийняти заступництво громади?

      – Я збираюся пройти випробування й отримати статус повноправного громадянина.

      Офіцер – той самий, що приймав Крокодила на Раа, – ледь помітно звів брови:

      – Можна дізнатися ваші мотиви?

      – За законом я мушу наводити аргументи?

      – За законом – ні. Та я не зовсім певен, що ви розумієте суть справи. Перебування в статусі залежного оптимальне для мігранта. Можливо, ви маєте релігійні обмеження, й певні догми буде порушено, якщо ви станете опікуваним? У такому разі мій обов'язок – пояснити вам, що статус залежного…

      – Я хочу одержати статус рівноправного громадянина.

      – Вас попередили про складність тесту?

      – Так, – процідив Крокодил крізь зуби.

      – У разі, якщо результат виявиться негативним, вам буде