Казки про силу. Карлос Кастанеда

цього?

      – Ні. Але я боюся того благоговіння, яке викликає ваше Знання. Я не відчуваю в ньому ні заспокоєння для душі, ні пристановища від бурі.

      – Ти знову плутаєш поняття. Заспокоєння, пристановище, страх – усе це примхи настрою, які ти засвоїв, навіть не ставлячи під сумнів їхньої цінності для себе. Як видно, чорні маги вже схилили тебе на свій бік.

      – Які ще чорні маги, доне Хуане?

      – Чорні маги – це люди навколо нас. А оскільки ти з ними, то ти теж чорний маг. Подумай-но лишень, чи зможеш ти відхилитися від тієї стежки, яку вони для тебе вже проклали? Ні. Твої думки і твої вчинки завжди підпорядковані їхнім поняттям про світ. А це рабство. Я ж, зі свого боку, приніс тобі свободу. Ця свобода дорога, але й ціна за неї не є недоступною. Отже, бійся своїх поневолювачів, своїх учителів. Не марнуй свого часу та Сили на те, щоб боятися мене.

      Я знав, що він був правий, і все ж, незважаючи на мою щиру згоду з ним, я знав і те, що мої одвічні звички жодним чином не дадуть мені зійти з моєї старої стежки. Я таки дійсно був рабом.

      Після довгої паузи дон Хуан запитав мене, чи достатньо в мене Сили для наступного раунду зі Знанням.

      – Ви мали на увазі, з нічним метеликом? – запитав я напівжартома.

      Його всього аж перекрутило від сміху. Це мало такий вигляд, ніби я щойно був розповів йому найсмішніший жарт у світі.

      – А що ви насправді мали на увазі, коли сказали, що Знання – це нічний метелик? – запитав я.

      – Нічого іншого я на увазі не мав, – відповів він. – Нічний метелик – це нічний метелик. Я думав, що на той час, коли ти вже стільки всього осягнув, ти мав достатньо Сили, щоб бачити суть речей. Натомість ти побачив якогось чоловіка, й оте твоє бачення не було правильним.

      Від самого початку мого учнівства дон Хуан змальовував концепцію «бачення суті речей» як особливу здатність, яку можна розвинути і яка дозволить кожному збагнути «первинну» природу речей.

      За роки нашого приятелювання в мене склалася думка, що те, що він мав на увазі під «баченням суті речей», було або інтуїтивним розумінням речей, або здатністю розуміти щось одразу, або ж, можливо, умінням наскрізь бачити вплив людей одне на одного та розкривати приховані значення й мотиви.

      – Маю сказати, що цього вечора, коли ти віч-на-віч зустрівся з нічним метеликом, ти лиш наполовину дивився і лиш наполовину бачив, – вів далі дон Хуан. – У тому стані ти був хоч і не зовсім такий, як завжди, але все ще був здатен цілком свідомо оперувати своїм знанням про цей світ.

      Тут дон Хуан зупинився і подивився на мене. Спершу я не знав, що сказати.

      – І як же я оперував своїм знанням про цей світ? – запитав я.

      – Твоє знання про світ сказало тобі, що в чагарнику можна знайти тільки або тварин, які никають там крадькома, або ж чоловіків, які ховаються за кущами. Ти тримався цієї думки і, природно, мав знайти спосіб змусити цей світ відповідати їй.

      – Але я тоді взагалі не думав, доне Хуане.

      – Тоді назвімо це не думанням, а радше звичкою завжди сприймати світ відповідно до наших думок. Якщо світ не відповідає нашим