Секрети Лос-Анджелеса. Джеймс Эллрой

від якого смерділо скотчем, викинув його у відро для сміття. Вимив обличчя, відтер із милом плями на сорочці. Хотів проблюватися, аби тільки позбутися цього огидного смаку, але не зміг. У раковині залишилася мильна вода – він набрав її в долоні, зробив кілька ковтків і його, нарешті, вивернуло.

      Потроху він почав отямлюватися: заспокоювалося серце, ноги ставали твердішими. Джек зняв кобуру, обернув її паперовим рушником та повернувся до машини. Побачивши таксофон, він автоматично набрав вивчений напам’ять номер.

      Трубку підняв Сід Гадженс.

      – «Цілком таємно», цілком конфіденційно.

      – Сіде, це Вінсеннс.

      – Джекі, ти знову у Відділі наркотиків? Щось маєш?

      – Ні, я маю для тебе дещо з Відділу моралі.

      – Щось смачненьке? Якась зірка вляпалася?

      – Не знаю, наскільки смачненьке, але ти в нас ще той кухар – із чого завгодно зліпиш десерт.

      – А що це ти такий захеканий? Біг кудись?

      Джек закашлявся, видуваючи ротом мильні бульбашки.

      – Сіде, я зараз розслідую справу про порнографію. Непристойні фото. Сцени злягання, але люди на світлинах не схожі на якихось наркотів чи ханиг, вони вбрані у дорогі театральні костюми. Це дуже якісна, професійна робота. Я подумав, може, ти що-небудь про це знаєш?

      – Ні. Нічого такого не чув.

      Занадто швидко відповів, навіть на мить не замислився.

      – А про хлопця-повію Боббі Інджа нічого не чув? Або жінку на ім’я Крістін Берджерон? Працює офіціанткою, можливо, підробляє повією.

      – Уперше чую, Джекі.

      – Лайно. Сіде, а як взагалі стосовно незалежних торгівців порнухою? Про це ти щось знаєш?

      – Джеку, я лише знаю, що то все – дуже секретна штука, ото і все. Із секретами така річ, приятелю – секрети є в усіх. І в тебе також, Джеку. Поговоримо пізніше. Зателефонуй, як будеш на роботі.

      І поклав слухавку.

      СЕКРЕТИ Є В УСІХ – І У ТЕБЕ ТАКОЖ, ДЖЕКУ.

      Сід був сам на себе не схожий, а його останні слова звучали як попередження.

      НЕВЖЕ ВІН ЩОСЬ ЗНАЄ?

      Стурбований Джек понісся до «Стен Драйв», відчинивши всі вікна в машині, аби вивітрився запах мила. Крістін Берджерон ніде не було видно. Він поїхав назад на Шарлевіль, № 9849. Постукав у двері – марно. Побачивши між дверима та косяком широку шпарину, Джек навалився плечем, і вони піддалися.

      На підлозі вітальні лежав розкиданий одяг. Фотографії в рамках зникли.

      Переляканий, він увійшов до спальні – на жаль, пістолет він примудрився забути в машині.

      Порожні полиці та шухляди, голе ліжко. Джек побіг до ванної кімнати.

      У душовій кабінці – розсипані тампони та тюбик зубної пасти. У раковині – скалки розбитих скляних поличок.

      Словом, видно, що збиралися не більше п’ятнадцяти хвилин.

      Джек полетів назад у Західний Голлівуд. Двері квартири Боббі піддалися іще легше; Джек увійшов, тримаючи напоготові пістолет.

      І цей встиг утекти, хоча збирався він набагато охайніше.

      Чиста вітальня, у ванній – повний порядок, прочинена шафа