California Man. Володимир Худенко

подивилася на неї і одповіла неохоче:

      – Ні, мем, вона дуже смачна.

      Потому демонстративно відчахнула величезний шматок і похапцем його ковтнула, до ладу й не розжувавши.

      – Не мемкай, – турботливо впівголоса проказала Лузам. – Що сталось? – додала через хвилю. – Ти знов ходила в патруль?

      Крістен схопила тарілку й піднялась як ошпарена.

      – Тітко, можна я… – зам’ялась. – Поїм у кімнаті? Окей?

      – Як хочеш, – розгублено кивнула Лузам.

      Вона подивилася вслід Крістен і побачила, як та просто в дверях зіткнулася з Кайлом.

      ЛУЗАМ ЛЮБИЛА ДИВИТИСЬ НА КАЙЛА, ОСОБЛИВО ОТАК КРАДЬКОМА. І в такі-от хвилини вона милувалася ним. Може, це навіть дивно – побрались вони цілу вічність тому, і бувало усяке… Сварки і примирення, клопоти – все от оце. А вона милувалася мужем, тихцем підглядала за ним, відчувала, як він її вабить. Часом у голову лізли не дуже приємні думки – їй здавалось, що просто вона в такі хвилі порівнює Кайла оцього і Кайла того, напівмутанта, що стрівся їй там унизу… Так, звичайно – тепер він красивий, порівняно з тим… Та вона відганяла цю думку. Вона говорила собі, що насправді завжди розрізняла у нім цього Кайла, що він проступав ще у тому хлопчині-мутанті, розбійнику і волоцюзі. А потім урешті казала собі, що не варто шукати причини, не варто – тебе вабить твій муж, і це класно і здорово, просто дивися на нього, милуйся собі крадькома… й не лише крадькома.

      Вона й нині дивилась на нього усе ж замилувано. Середнього зросту жилавий чоловік зі скуйовдженою, як завжди, досить довгою смоляною чуприною яку прорізає таке ж, як у Крістен, бузкове пасмо. Він трошки заріс щетиною, мав ніс із горбинкою і сірі очі… Сорочка синя і потерті чорні джинси, звисає зі шворки рейнджерська зірка – він взагалі постійно виглядає трохи не по-військовому розхлябано.

      І нині він зіткнувся у дверях із Крістен, і та вронила долів піцу із тарілкою.

      – Чоорт!.. – протягла малеча злісно і плаксиво водночас.

      – І тобі привіт, – всміхнувся Кайл.

      А дрони кинулись прибирати розгардіяш.

      – Зайшов до академії тебе зустріти, а ти на вулицях, – повів Кайл дещо роздратовано. – Ізнову? Чого до тебе в’ївся Коган? Він вже давно би мав тебе атестувати… Давай я завтра з ним поговорю.

      – Ні, сер, я благаю, ні, – панічно замахала руками Крістен.

      – Не вдома, – суворо одгукнувся Кайл.

      Це він щодо «сера».

      – Кайле… – видихнула Крістен. – Я сама. Окей?

      Кайл наморщив чоло і вимовив рішуче, сам до себе:

      – Зараз його викличу…

      – Ні! – аж верескнула Крістен. – Досить! Мене і так там всі вважають приживалкою.

      – Дурниці! – втрутилася Лузам.

      – Нічого не дурниці, мем… ну… Тітко. Лузам. Я піду до себе, добре?

      Крістен уже билася в істериці.

      – Візьми ще піци, – все ж сказала Лузам.

      – Я наїлась.

      Дівча вибігло із кухні, ледь не збивши Кайла з ніг. Той закричав їй услід:

      – Чекай!

      – Та можу я побути на