Остання імперія. Занепад і крах Радянського Союзу. Сергій Плохій

папери Ради з національної безпеки, листування посадовців Білого дому, що організовували закордонні візити президента, стенограми зустрічей і телефонних перемовин Джорджа Буша. Доступ до частини цих документів я отримав у результаті запитів, оформлених згідно із законом «Про свободу інформації» (FOIA). Разом з іншими першоджерелами, що зберігаються в Національному архіві у Вашингтоні, документами Джеймса Бейкера у Принстоні та архівами Горбачов-фонду в Москві, ці нові дані дозволяють мені розповісти історію розпаду СРСР із такими подробицями, з якими ще ніхто не розповідав. Крім того, мені пощастило особисто взяти інтерв’ю в кількох безпосередніх учасників тих подій, зокрема в екс-президента України Леоніда Кравчука та колишнього очільника Білорусі Станіслава Шушкевича.

      Історичні джерела, до яких я звертався, працюючи над книжкою, допомогли мені знайти відповіді на численні «як?» та «чому?». Я зазвичай спочатку намагався зрозуміти ідеологічні, культурні та особистісні мотиви лідерів, які стоять у центрі оповіді, дослідити фонову інформацію, з якої випливали їхні рішення. І щиро сподіваюся, що всі спроби осмислити оті «як?» і «чому?» не тільки проллють світло на причини розпаду СРСР, а й допоможуть пояснити перманентні тертя, а останнім часом і військовий конфлікт у відносинах двох головних колишніх республік Союзу – Росії та України. Також я сподіваюся, що книжка стане корисною для читачів, які намагаються усвідомити роль Америки в розпаді Радянського Союзу й місце, відведене їй у світі, – розуміння цього значною мірою випливає з тих рішень, які були ухвалені ще 1991 року.

      Частина I. Останній саміт

      Розділ 1. Зустріч у Москві

      У перекладі з англійської слово «саміт» означає вершину гори. Ще одне його значення – «найвище досягнення», а 1953 року це слово поповнило лексикон дипломатів. Коли два мужні альпіністи нарешті спромоглися підкорити Еверест, Вінстон Черчилль, виступаючи у британському парламенті, заявив про прагнення до миру «на саміті держав». Через два роки, коли словом «саміт» було названо зустріч радянських і західних лідерів у Женеві, воно стало загальновживаним. Світ міжнародної політики гостро потребував нового терміна для позначення дипломатичних зустрічей на найвищому рівні, які стали важливою складовою міжнародних відносин від 1930-х років. І слово «саміт» ідеально підійшло для цього. Попри те що можновладці з незапам’ятних часів збиралися для обговорення відносин між державами, до появи авіаційного сполучення такі зустрічі були явищем доволі рідкісним. Поява ж авіації не тільки здійснила революцію у військовій справі, а й надзвичайно сильно вплинула на дипломатію, мета якої – недопущення військових конфліктів. Так дипломатія в буквальному значенні піднялася в небо.

      Сучасна практика проведення самітів зародилась у вересні 1938 року, коли прем’єр-міністр Великої Британії Невілл Чемберлен прилетів до Німеччини, намагаючись переконати