Характерник. Василь Шкляр

розгубилися ще дужче. Тут один із трьох козаків-чорнорясників так чхнув, що погас каганець, підвішений на стіні біля столу послів.

      – Бач, правда, – сказав Максим Щербак. – Як правда і те, що на Січ прийшов щирий царевич Симеон Олексійович. А ви, мабуть, глухі, якщо не чули, як уся Москва гомоніла про те, що замість царевича поховали іншого малюка. Глухі чи не дочуваєте? Признавайтеся!

      – Да вродє нєт, – відповів Чадуєв.

      – То як же це так, що всі чули про поховання не тієї дитини, а ви ні? Я он у тюрмі сидів, то й там усі знали, що замість государевого синочка поховали якусь сиротину. А царевича заховала добра душа, бо його хотіли звести зі світу.

      1

      Чаклун, характерник. Як і химородник. (Тут і далі прим. авт.)

      2

      Печене м’ясо із сайгака.

      3

      В’язниця, де під час пошесті ізолюють хворих.

      4

      Харсун – тут: борсук.

      5

      Єфимок – срібна монета, на якій з одного боку викарбувано двоголового орла, а з другого – царя Олексія Михайловича на коні.

      6

      Джума – інша назви чуми.

      7

      Очевидно, йдеться про того Зуба, який давав свідчення у Москві стосовно описаних тут подій, що й занесено до актів Малоросійського приказу.

      8

      У давніх московських актах його помилково називають Грицьком Оглоблею. Це той Гнат Голобля, котрого Сірко посилав до гетьмана Самойловича з особливими дорученнями, в тому числі й у справі царевича Симеона Олексійовича.

      9

      Стіл.

      10

      Велика руда качка.

      11

      По-теперішньому – міністерство, що займалося справами України.

      12

      Хвалинське – давня назва Каспійського моря.

      13

      Слово «вор» у Московії означало «пройдисвіт», «лиходій».

      14

      Видри.

      15

      Дослівно – народжений левом. Вузька смужка волосся від тім’я до чола – зачіска, яку носили давні велети, гунський вождь Атилла, князь Святослав Хоробрий та деякі значні козаки.

      16

      Берсень – давня назва аґрусу.

      17

      Хата – тут у розумінні кімната.