Пояснюючи світ. Стивен Вайнберг

Читать онлайн.
Название Пояснюючи світ
Автор произведения Стивен Вайнберг
Жанр Прочая образовательная литература
Серия
Издательство Прочая образовательная литература
Год выпуска 2015
isbn 978-617-12-6659-9, 978-617-12-5103-8, 978-617-12-6658-2, 978-617-12-6657-5



Скачать книгу

зрозуміло, що Сонце не має фіксованого положення відносно зірок. Радше, як було добре відомо ще в давніх Вавилоні та Індії, на додачу до щоденного видимого обертання зі сходу на захід разом із зірками Сонце також щороку проходить по небу із заходу на схід шляхом, відомим як зодіак, впорядковано розміченим традиційними сузір’ями Овна, Тельця, Близнюків, Рака, Лева, Діви, Терезів, Скорпіона, Стрільця, Козорога, Водолія та Риб. Як ми побачимо нижче, Місяць та планети також проходять зодіаком, хоч і не точно однаковими шляхами. Конкретний шлях через ці сузір’я, який проходить Сонце, відомий як екліптика.

      Якщо зрозуміти, що таке зодіак, нескладно визначати положення Сонця серед зірок. Треба лише побачити, яке сузір’я зодіаку найвище в небі опівночі – Сонце перебуває в тому сузір’ї, що розташоване саме навпроти. Припускають, що Фалес розрахував час, потрібний Сонцю, щоб пройти один повний цикл зодіаку, як 365 днів.

      Небосхил зірок може здаватися сферою, що обертається навколо Землі, з Північним полюсом світу над Північним полюсом Землі. Але зодіак не є екватором цієї сфери. Радше, як нібито відкрив Анаксімандр, зодіак нахилений під кутом 23,5° відносно небесного екватора, причому сузір’я Рака та Близнюків розташовані найближче до Північного полюса світу, а Козорога та Стрільця – найдалі від нього. Зараз ми знаємо, що причиною цього нахилу, який зумовлює зміну пір року, є той факт, що вісь обертання Землі не перпендикулярна до площини її орбіти, що доволі близька до площини, у якій рухаються майже всі об’єкти Сонячної системи, а відхилена від перпендикуляра під кутом 23,5°. Відповідно, коли в Північній півкулі літо, Сонце рухається в напрямку, до якого нахилений Північний полюс Землі, а коли зима – у протилежному.

      Астрономія як точна наука почалася із застосування пристрою, відомого як гномон, який дав змогу точно обчислювати видимі рухи Сонця. Його винайдення єпископ Євсевій Кесарійський (IV століття) приписував Анаксімандру, а Геродот – вавилонянам. Гномон – це просто вертикальний стовпчик, встановлений на рівній ділянці землі, відкритій сонячним променям. За допомогою гномона можна точно сказати, коли настає полудень – це той момент дня, коли Сонце стоїть найвище, тож тінь від гномона найкоротша. У будь-якому місці на північ від тропіків опівдні Сонце перебуває точно на півдні, а тому тінь від гномона вказує на північ, тож на землі можна зробити постійну розмітку компаса. Гномон також працює як календар. Навесні та влітку Сонце сходить дещо північніше від сходу, а восени та взимку – південніше від сходу. Коли тінь від гномона на світанку вказує точно на захід, то Сонце встає точно на сході, тож цей день є або весняним рівноденням, коли зима дає дорогу весні, або осіннім рівноденням, коли закінчується літо й починається осінь. Літнє та зимове сонцестояння – це ті дні в році, коли тінь від гномона опівдні відповідно найкоротша або найдовша. (Сонячний годинник відрізняється від гномона – його стовпчик паралельний осі Землі,