Наш творчий мозок. Дік Свааб

наметникових – чудовий приклад соціального навчання і найкращий зразок мистецької творчості у світі тварин, так само, як передшлюбний танок дивоптахових – зразок балету в царстві тварин.

      Серед птахів є багато видів архітекторів. Деякі ткачикові будують гігантські багатоповерхові гнізда, в яких мешкають сотні птахів; інші ж будують вишукані, елегантні поодинокі гнізда, одне з яких стало зразком для Олімпійського стадіону в Пекіні.

      Цікавий приклад симбіозу в мистецтві, коли людина послуговується певними вміннями тварини, – праці Губерта Дюпра. Він використовує личинки волохокрильців, щоб приклеїти до кокона маленькі частинки золота й інші матеріали. Результат вражає. За нормальних обставин ці комахи використовують маленькі камінчики з русла річки, щоб побудувати собі такий захисний чохлик.

      Хоч тварини теж можуть виявляти мистецьку активність, але скидається на те, що це все таки привілей людини – творити унікальні креативні шедеври, які викликатимуть відповідні емоції в митця й того, хто сприймає мистецтво. Принаймні якщо не брати до уваги наметникових.

      VII. Сприйняття мистецтва

      1. Естетичні принципи образотворчого мистецтва

      Мистецтво – це брехня, яка допомагає розпізнати правду.

Пабло Пікассо

      Мозок розкладає візуальну інформацію на різні компоненти, зокрема колір, яскравість і рух, та опрацьовує їх у різних частинах кори мозку. Ми сприймаємо мистецтво тими ж системами мозку, якими сприймаємо й решту середовища, хоч і з дещо іншим наміром. Естетичний досвід обмежується не лише творами мистецтва: ми можемо вважати гарними і деяких людей, тварин, рослин і багато інших предметів. Митці послуговуються з давніх-давен техніками, які, як тільки нещодавно було виявлено, відповідають принципам сприйняття мозку. Вони маніпулюють наявними системами мозку та його механізмами, щоб забезпечити нам естетичний досвід.

      Перспектива

      Перспектива, як постійно стверджують, є відносно сучасним винаходом художників доби Ренесансу початку XV століття. Однак уже малюнки з печери Ласко віком 17 000 років містять примітивні сліди перспективи. У XVII столітті живописці на кшталт Пітера Санредама (1597–1665) в зображенні церковних інтер’єрів використовували перспективу в досить незвичний спосіб.

      Значно витонченіший приклад перспективи, який до того ж відкриває огляд мозку, це картина Рембрандта «Урок анатомії доктора Деймана» (1656). (Під час перебування за кордоном я з особливою гордістю пояснюю, що нідерландці вже не одне століття займаються дослідженнями мозку після смерті.) Прелектор і доктор медицини Дейман (1619–1666) був послідовником доктора Ніколаса Тульпа. Жертва зображеної процедури – фламандський кравець і злодій Йоріс Фонтейн ван Дріст, відомий також як «чорний Ян». Його стратили в січні 1656 року, найімовірніше, на тимчасово спорудженому ешафоті на площі Дам, розташованій перед колишньою ратушею Амстердама. Відносно великі ступні й руки та маленька голова Йоріса Фонтейна забезпечують