Останній спадок. Андрій Новік

і жінка поринула в рятівну темряву.

      «Ще кілька десятків хвилин – і блаженний відпочинок… Гаряча ванна… м’яка пінка…»

      Різкий голосний сигнал вивів білявку з трансу. Її молодий напарник-програміст, устромивши ногу, зупинив ліфт і заскочив досередини. Низький, на вигляд років із тридцять, азійського походження й з тоненьким голосом. Рідкувате чорне волосся завжди стирчало в різні боки (іноді Мелані здавалося, що то жахлива стомлива робота довела його зачіску до такого стану), а маленькі очі дивилися на все й усіх із незмінною підозрою.

      Думки про піну вивітрилися вмить. Чортів вузькоокий! Ні, опускатися до расизму не для Мелані Маєрс, хоча чортів Діксон і дістає тупими, нудними запитаннями до печінок. Особливо ті питання діймали тоді, коли погляд напарника націлювався на її сідниці чи розстебнуті ґудзики блузки.

      – Almost…11 – усміхнувся чоловік.

      Жінка лише кивнула, чим дала знак про абсолютну відсутність бажання вести будь-який діалог. Очі за змеженими повіками продовжували шукати бажаного відпочинку. Від самої думки про гарячу воду та всіяну бульбашками пінку на її оголеному стомленому тілі дихання ставало важчим.

      – Так… навіщо ти збрехала, Мелані? – неочікувано запитав азіат, стріляючи поглядом, як завжди, трішки нижче, якраз у виріз блузки.

      Серце Мелані на мить зупинилося. Вона не знала, що відповісти. Цю тему більше не варто порушувати.

      – Я не брехала, Лі. Ти ж знаєш, – крізь зуби процідила жінка.

      Нагадування китайця витягнуло її з теплої ванни. Руки затремтіли, і спробами сховати їх до кишень цього не приховати. Слід контролювати себе, адже найменший вияв слабкості викаже її, поставить під сумнів компетентність і право працювати в цій компанії.

      «Якого біса так довго?»

      Кабіна опускалась зі швидкістю реактивного слимака. Для повного ефекту не вистачало лише, як у фільмах шістдесятих, фонової веселої музики. Час спливав надто повільно.

      – Куди їхатимеш? – Лі Діксон змінив тему розмови.

      Хоча чоловік і народився в Китаї, батько, уродженець Техасу, усе ж наполіг на своєму прізвищі.

      Мелані ледь помітно полегшено видихнула.

      – Барселона.

      – Барселона? Справді? – здивувався програміст. – Там, здається, цієї пори надто спекотно.

      – Так.

      – Мій друг Кайл якось бував там. Каже, неперевершене місто. Особливо готичний квартал.

      «Господи! Та закрийся вже!»

      – Чим добиратимешся? Проте чого я питаю: звісно ж, літаком. Яким авіарейсом? Чув, United Airlines12 надає знижки на прямі рейси з нью-йоркського аеропорту Кеннеді в європейському напрямку. Як знаю, з Вашинґтона прямо до Барселони з літаками туго.

      Ліфт зупинився, але Діксон і далі щось торочив, щоправда, відвівши погляд від декольте, наче врешті зрозумівши всю непристойність своєї поведінки. Мелані, так і не відповівши, по-зміїному прослизнула повз китайця, ледь зачепивши його за плече. Вона майже бігла, але відірватися від напарника ніяк не

11

Майже… (англ.)

12

United Airlines – одна з найбільших авіакомпаній у США та світі з базовим аеропортом у Чикаґо, штат Іллінойс. Після злиття з Continental Airlines стала найбільшим авіаперевізником у світі.