Історія світу в 10 1/2 розділах. Джулиан Барнс

Читать онлайн.
Название Історія світу в 10 1/2 розділах
Автор произведения Джулиан Барнс
Жанр Зарубежная классика
Серия
Издательство Зарубежная классика
Год выпуска 1989
isbn 9786171262577



Скачать книгу

тварин. Може, вам це кумедно чути, але так – ми почувалися благородними. Плавання нас багато чого навчило, а головне: люди порівняно з тваринами – дуже нерозвинений вид. Вашого розуму ми, звісно, не заперечуємо, вашого помітного потенціалу. А проте ви все ж перебуваєте тільки на ранній стадії розвитку. Ми, наприклад, завжди лишаємося собою: от що означає повністю еволюціонувати. Ми знаємо, хто ми і як це. Ви ж не очікуєте від кота, що він раптом загавкає, або що свиня замукає? А саме цього в якомусь розумінні ми за Плавання на Ковчезі навчились очікувати від вашого виду. Зараз ви гавкаєте, а потім занявкаєте; то ви дикі, то ручні. Ми з Ноєм знали, хто ми взагалі, не знали лишень, хто ми в цей момент для нього.

      У вашого виду з правдою, скажемо відверто, проблеми. Ви весь час чи то щось забуваєте, чи то вдаєте, ніби забули. От втратили Вараді з ковчегом – і хоч хтось про це говорить зараз? Розумію, у цьому відвертанні може бути й дещо позитивне: якщо не звертати уваги на погане, то легше йти далі. Але якщо на нього не звертати уваги, то ви врешті вважатимете, що того поганого ніколи й не було. Потім щоразу дивуєтеся. Вам дивно, що зброя вбиває, що гроші розбещують, що сніг узимку випадає. Може, це й мила наївність, тільки, на жаль, вона обертається небезпекою.

      Наприклад, ви ніколи й словом не обмовилися про істинну вдачу Ноя, вашого праотця – побожного патріарха, відданого охоронця природи. Я так розумію, у вашій давній єврейській легенді сказано, ніби Ной відкрив сп’яніння, подивившись, як козел наївся винограду, що забродив. Яка нахабна спроба зіпхнути відповідальність на тварин! Але, на жаль, закономірна. І в Гріхопадінні винен, бачте, змій, і з чесного ворона зробили жадібного ледаря, і козел Ноя споїв. Ну послухайте ж: я вам чесно скажу, що Ной і без чужих копит здогадався, в чому таємниця вина.

      «Винен хтось інший!» – це ваш перший інстинкт. А якщо не можна звинуватити іншого, то можна сказати, що проблема взагалі не проблема. Переписати правила, пересунути ворота. Деякі з ваших учених мужів, які все життя приділили священним книгам, навіть намагалися довести, що Ной на Ковчезі – це не той самий Ной, якого звинувачено в пияцтві й непристойному оголенні. Ну як міг Бог обрати п’яницю? Ні, ні, так не буває. Це Ной, та не той. Просто тезко, помилка вийшла. І нема проблеми.

      Як же Бог міг обрати п’яницю? Отож-бо я й кажу – бо всі решта були, хай їм грець, дещо гіршими. Ной був найкращим із дуже поганих. А якщо говорити про пияцтво – то він саме під час Плавання перейшов межу. Старий Ной завжди полюбляв вихилити ріг-другий хмільного зілля й до початку Плавання – а хто ж не любить? Але на алкоголіка його перетворило саме Плавання. Він просто не міг витримати такої відповідальності. Він помилявся з навігацією, втратив чотири з восьми кораблів і з третину довірених йому видів; було б кому його судити – його б за таке віддали під трибунал. Та й, попри всю пиху, дідугана мучила совість за втрату половини флотилії. Провина, неготовність,