Перехід до блакитного океану. Поза конкуренцією. Рене Моборн

людей настільки, що ті можуть оволодіти процесом і стати його рушіями. Цей розділ також покаже, як у процесі розкривається творча компетенція людей і чого чекати на кожному етапі.

      Розділ 4

      Людяність, упевненість і творча компетенція

      Люди – парадоксальні істоти. Ми прагнемо змін. Хочемо змінити світ на краще. Зміни заряджають нас енергією, змушують наші серця битись швидше, додають адреналіну. Та водночас більшість боїться, що в них не вийде. Нам потрібні гарантії.

      Неважливо, наскільки крутий, упевнений, бездоганний ми маємо вигляд, – усередині ми вразливі. Коли ми думаємо про людей як про людей, а не як про керівників корпорацій, підприємців, державних чиновників і точно не як про людські ресурси, ми розуміємо, що поза титулами всі ми неймовірно вразливі. Ми хочемо запобігти доріканням. Намагаємось уникати ситуацій, у яких можемо здатись дурними. Намагаємось не показувати, що чогось не знаємо. У робочих умовах можливість відкритись, пустити до себе надто часто викликає страх втратити статус, повагу, безпеку та владу. Тож ми радше тримаємось того, що знаємо, а не відкриваємо те, що може бути. Це також стосується керівників, які часто мають найбільш вразливе еґо.

      Це правда стосовно вас, стосовно нас, стосовно майже будь-кого. Це значить, що ми слабкі. Це значить, що ми люди. Прагнення та зусилля багатьох організацій стати більш творчими та інноваційними зазнавали поразки саме через те, що вони не помічали базових людських істин або не зважали на них. Такі організації не визнали й не вбудували в процес те, що ми називаємо людяністю. Натомість на людяність зважає процес задуму та досягнення блакитного океану.

      Людяність створює в стратегічному процесі психологічне розуміння, і в результаті люди готові брати участь на кожному етапі, навіть коли сумніваються, не довіряють одне одному або скептично ставляться до успіху подорожі. Коли ми відчуваємо, що нас справді розуміють і цінують, бо ми є тими, ким є; коли відчуваємо, що нас поважають не тому, що ми чудові, надійні чи досконалі, а тому, що ми маємо що додати до спільної справи; коли, незважаючи на власну невпевненість і вразливість, ми хочемо змін, – ми вже не відчуваємо себе самозванцями, яким є що приховувати. Ми довіряємо іншим. Ми палаємо бажанням віддячити за віру, що її, як ми відчуваємо, вони мають у нас, відплатити їм, докладаючи зусиль для успіху.

      Іншими словами, людяність дає впевненість у діях, бо викликає емоційне залучення. Людяність дозволяє нам розслабитись, відчути себе настільки впевнено, що ми можемо звернути увагу на те, чого ще не знаємо, і дослідити невідоме. Людяність надихає нас звертатись до нашої цікавості та багатого й потужного творчого потенціалу, що ним часто нехтують і наші організації, і ми самі. Людяність є критично важливою для реформування та переосмислення меж галузі.

      Від людяності до творчої компетенції

      У той час як людяність дає впевненість у власних діях, інструменти створення ринків та рекомендації щодо їхнього