Курячий бульйон для душі. 101 історія про кохання. Джек Кэнфилд

його обнадійливі слова, я досі мала серйозні сумніви щодо своїх перспектив, особливо мене лякав мій діагноз – СМР.

      Під час наступної телефонної розмови з Джоном я розповіла йому, що планую зі своєю дочкою Джеймі відвідати Клірвотер20 і Діснейворлд.

      – Повідом мене, коли все вирішиш остаточно, і я допоможу з бронюванням. Думаю, я знайду вільний день, щоб повечеряти з тобою і Джеймі, – запропонував він.

      Кілька місяців по тому ми з Джеймі чекали на Джона в готелі у Діснейворлді. За кілька місяців телефонних розмов Джеймі і Джон зблизилися і з нетерпінням очікували зустрічі. Джеймі розуміла мої переживання через те, що Джон уперше побачить мою інвалідність. Коли він зателефонував і сказав, що вже у вестибюлі, я попросила доньку на кілька хвилин лишити мене з Джоном наодинці і залишила свого ціпка в номері.

      Від думки про те, що побачу Джона, я одночасно і хвилювалася, і боялася. Розмови про інвалідність відрізняються від побаченого на власні очі. Чи змінить він свою думку про мене, побачивши мене?

      Двері ліфта відчинилися – і спалахнуло яскраве світло. Джон сфотографував мене. Окрім шоку на моєму обличчі, на світлині була наче нормальна жінка з темно-каштановим волоссям, у чорних капрі21 та стильній сорочці з візерунком.

      Я захоплено розглядала Джона: трохи рідке волосся, ставне тіло, мерехтливі блакитні очі, чорні штани, біла сорочка… і його палиця, бо в Джона також СМР. Ми сіли на диван, уперше поглянули одне одному у вічі та обійнялися. Я вдихала тонкий аромат його одеколону, і мене наче огорнуло його теплом.

      Після поїздки до Флориди наші телефонні розмови перетворилися на п’ятигодинний марафон, по кілька разів на день, щодня. Наша дружба розвинулася у щось значно глибше… і дуже складне. Джон був майже на чотирнадцять років старшим від мене і, крім СМР, мав інші серйозні проблеми зі здоров’ям. У мене ж – СМР та інсулінозалежний діабет. Ми обговорили ситуацію, у якій наші почуття були проти реальності.

      У 2008 році я стала місіс Джон Кроуфорд і переїхала в Джексонвілл22. Ми живемо багатим і незвичним життям. Реальність переслідує нас, але все дивовижне, що ми переживаємо, того варте.

Дебра Е. Кроуфорд

      20

      Інше «завжди»

      Твій шепіт я почула не вухами, а серцем. Не губи ти цілував, а мою душу.

Джуді Ґарленд

      Я сиділа за своїм робочим столом на третьому поверсі нашого офісу. Стіл був укритий рекламними матеріалами й документами, які потребували моєї уваги (я ― заступник директора зі зв’язків із громадськістю нашої великої конфесії). Тепер у моєму житті було дві нові ролі – вдова і фахівець зі зв’язків із громадськістю.

      Смерть мого чоловіка від раку після чотирнадцяти років місіонерської служби на Карибах безумовно змінила напрям мого життя. Молодший син закінчував середню школу, тож я жила та працювала в Атланті, а це було дуже далеко від нашої місіонерської організації і відрізнялося від простого життя на прекрасному

20

Місто на заході штату Флорида.

21

Короткі штани, завдовжки приблизно до середини гомілки.

22

Місто в штаті Флорида.