Війни Міллігана. Деніел Кіз

– шкіру запекло, наче він його відморозив. У жерстяному дзеркалі побачив налиті кров’ю очі. Спробував умитися холодною водою, але це не допомогло. Ноги вже боліли від холоду, настрій був кепський. кевін глянув униз і побачив, що стоїть босий на підлозі. Добре, що комусь хоч вистачило мізків одягти дві пари шкарпеток. Він попрямував назад у свою кімнату, але вперся в зачинені двері – хоча кімнати всіх інших пацієнтів були відкриті.

      – Якого дідька?!

      Розлючений, він пішов у коло. Не те щоб йому дуже хотілося спілкуватися з новим головним, але доведеться бути ввічливим, щоб уникнути зайвих проблем для Біллі. Він прокашлявся, щоб привернути до себе увагу й заговорив:

      – Містере Келлі, я вийшов умитися до сніданку, а коли повернувся – виявилося, що мою кімнату зачинено.

      – І що? – гаркнув той.

      – Я б хотів взутися, перш ніж іти снідати.

      – Обійдешся!

      – Що?

      – Я сказав: обійдешся!

      Мабуть, хтось щось накоїв. Можливо, це через те, що Учитель на суді погано говорив про доктора Мілкі, доктора Лінднера та клініку.

      – Але я ж не зробив нічого поганого! Я хочу подати скаргу!

      – Ану пішов геть із кола! – заволав Келлі.

      – Та пішов ти в сраку! Хочеш, щоб я вийшов, – тобі доведеться мене винести, йолопе!

      Флік та Оггі схопили його під руки і жбурнули в ізолятор, розташований за столом. кевін чекав, що йому на порятунок прийде рейджен, але захисник не з’являвся. За ним грюкнули залізні двері. кевін опанував себе і спробував лишитися на сцені: якщо рейджен не квапиться допомагати, йому доведеться самостійно захищати себе від цих садистів.

      артур був вражений здатністю кевіна адекватно поводитись у різних ситуаціях. Йому вдалося довести свою корисність родині, за що артур позбавив його статусу небажаного й долучив до привілейованої групи.

      денні сидів на металевій пластині, що слугувала ліжком в ізоляторі. Йому було страшно і холодно. Він підтягнув під себе ноги, щоб хоч трохи зігрітися. Тут, мабуть, було градусів сорок9.

      – Що трапилося? – вголос гукнув він. – Хто що тут накоїв?

      Треба бути сміливим. Йому вже майже п’ятнадцять, і треба довести старшим, що він достатньо дорослий для того, щоб йому довіряли діяти самостійно. З-за дверей почулося човгання – значить, пацієнти йдуть на кухню. Щоправда, незрозуміло, на сніданок чи на обід – денні вже давно не був на сцені.

      Почулося цокання підборів, і Келлі крикнув через двері ізолятора:

      – Міллігане! Твоя таця!

      денні підвівся, щоб узяти їжу, аж раптом двері розчинилися: Келлі схопив його за волосся і притис до підлоги. Ніякої таці у нього не було – новий головний наглядач надурив його!

      Келлі вихопив свій дріт-батіг і лишив на спині денні три пекучі смуги. А потім, не перестаючи гуляти батогом по спині, кілька разів устромив носки ковбойських чобіт йому під ребра. денні мішком звалився на унітаз, а Келлі вийшов, хряснув за собою дверима і миттю зачинив їх на ключ.

      денні

9

Близько 5 °С за Цельсієм.