Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі. Ерік Берн

І він підтримує її позицію впродовж тижня. Лише в суботу ввечері вона називає його ледарем, а він її – брехухою. Оскільки шлюб ґрунтується на двосторонній домовленості не помічати розбіжностей, кожна зі сторін обурюється, коли виникають порушення, і якщо загроза позиції «все гаразд» буде занадто великою, все закінчиться розлученням. Розлучення відбувається, коли: 1) хтось із подружжя вже не може терпіти те, що з нього чи з неї зривають маску, або 2) коли інший вже не може терпіти нахабної брехні, яка необхідна для того, щоб уникнути викриття.

      Е. Вибір сценарію

      Наступний крок у створенні сценарію – знайти сюжет з оптимальним фіналом і відповісти на запитання: «Що станеться з таким, як я?» Завдяки навчанню з боку інших, дитина знає, ким вона планує бути – переможцем чи невдахою, – як вона має ставитися до інших людей і як люди будуть ставитися до неї та що мається на увазі під фразою «такий, як я». Рано чи пізно вона почує розповідь про «такого, як я», і це підкаже їй, куди дитина прямує. Це може бути оповідка, прочитана мамою, історія про африканку Ненсі, розказана бабусею, або легенда про вуличну банду, яку вона почує десь на розі. Але щоразу, як чує цю історію, вона розуміє її і каже: «Це я!» Потім ця історія стане сценарієм тієї особи й вона проведе решту свого життя, намагаючись змусити історію стати реальністю.

      Таким чином, на підставі раннього досвіду годуванням груддю чи з пляшечки, у ванній чи вбиральні на подвір’ї, у спальні, кухні та вітальні, дитина здобуває свої переконання, ухвалює рішення і посідає свою позицію. Відтак з почутого та прочитаного вона обирає прогноз і план: як вона рухатиметься до того, щоб стати переможцем чи невдахою, на яких підставах і якою буде винагорода; і це є першою чіткою версією її життєвого сценарію. Тепер ми готові розглянути різноманітні сили й елементи, з яких складається сценарій. Щоб досягти своєї мети, людина повинна мати сценарний апарат.

      Розділ 6

      Пластичні роки

      А. Батьківське програмування

      На той момент, коли типовій людській істоті виповнилося шість років, вона вже залишила дитячий садок і її витрутили у більш суперницький світ першого класу. Тут їй доведеться самостійно налагоджувати стосунки з учителями й іншими хлопчиками та дівчатками. На щастя, під ту пору це вже не безпомічне дитя, виштовхнуте у світ, якого воно не створювало. З маленького передмістя свого будинку, він чи вона входить до великого міста галасливої школи з цілим набором соціальних реакцій, які дитина готова запропонувати людям навколо себе. Розум дитини вже виробив власні способи побудувати стосунки або принаймні вижити, і її життєвий план вже складено. Про це було добре відомо священикам та вчителям середньовіччя, які казали: «Віддайте мені дитину на виховання, поки їй не виповнилося шість років, а потім можете її забирати». Досвідчений вихователь дитсадка може навіть передбачити, яким буде результат і як складеться життя дитини: буде вона щасливою