Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі. Ерік Берн

Для дитини бажання батьків є наказом, і залишатиметься таким решту її життя, доки не відбудеться якогось різкого повороту. Лише важке випробування (війна, в’язниця) або екстаз (навернення, любов) можуть швидко звільнити її, тимчасом як життєвий досвід або психотерапія можуть зробити це повільніше. Смерть батьків не завжди знімає це закляття; у більшості випадків вона лише робить його більш обов’язковим. Якщо власна Дитина є радше прирученою, ніж вільною, то хай якими нікчемними є вимоги Батька, особа, що «рухає сценарій», виконуватиме їх, і незалежно від того, які жертви вимагатимуться, той, що «керує сценарієм», принесе їх. Паралель із сутенером і повією є приголомшливою. Вона радше терпітиме експлуатацію та страждання від нього, але матиме максимум задоволення, ніж ризикне вирушити у невідомий світ без його захисту.

      Марсіанин сприймає слова буквально, згідно з їхніми наслідками, і судить про людей не за їхніми очевидними намірами, а за «остаточним проявом». Таким чином, багато випадків пристойного батьківського покровительства насправді виявляються непристойними завданнями. Хлопцеві-підлітку не щастило з машиною і він час від часу приносив рахунки за ремонт, що засмучувало його батька. «Добрий» батько вряди-годи спілкувався з ним на цю тему і якось поблажливо пробурчав: «Ну, це важкувато для мене, але не надто переймайся». Цю елегантну щедрість син сприйняв буквально: «Тобі таки варто потурбуватися». Та коли хлопець казав, що він хвилювався або зробив щось незвичайне, щоб спробувати якось покращити ситуацію, батько міг дорікнути йому, сказавши: «Я ж говорив тобі, не треба аж так перейматися». Марсіанський переклад цього «милого» ставлення «Не надто переймайся!» звучить таким чином: «І далі переймайся, доки я можу тобі сказати, що ти занадто сильно хвилюєшся».

      Ще драматичніший приклад – офіціантка, яка майстерно маневрувала між столиками та метушливим натовпом у гамірному переповненому ресторані, тримаючи в руках тарілки з гарячими стравами. Її впевненість викликала захват і в адміністрації, і у клієнтів. Потім одного дня туди прийшли батьки – попоїсти й теж помилуватися нею. Коли вона проходила повз їхній стіл зі своїм звичним вантажем, її надмірно стурбована мати вигукнула: «Обережніше!» І вперше за свою кар’єру дівчина… Ну, навіть найбільш земний читач може закінчити цю історію без перекладу. Коротко кажучи, «Обережніше!» дуже часто означає: «Припустися помилки, щоб я сказала тобі, аби ти була обережною», а це і є кінцевим проявом. «Обережніше, ха-ха!» – це навіть більше нагадує провокацію. Як пряма Доросла вказівка, фраза «Обережніше!» можливо, й має якусь цінність, але надмірна Батьківська стурбованість або Дитячий сміх надають їй зовсім іншого змісту.

      У випадку з Бучем фраза «Ти замалий, щоб випивати!», що прозвучала від матері, яка й сама пила, означала «Поквапся й починай пити, щоб я могла заперечувати», і була кінцевим проявом цього маневру. Буч розумів, що йому випаде робити це рано чи пізно, якщо він хоче домогтися вимушеної уваги матері – цього вбогого замінника любові. Її бажання, як він