Ваш надійний тил. Як налагодити зв’язки, що приведуть до успіху. Кейт Феррацці

менеджер. Значна частина роботи з клієнтами вимагала моєї особистої участі. Щоб створити FG, я найняв кількох досвідчених керівників, але так і не знайшов часу, щоб навчити їх того, що робив сам, або зрозуміти, як улаштувати бізнес так, щоб уся робота не трималася на мені. Якщо колеги намагалися допомогти і взяти частину мого навантаження на себе, я часто бував незадоволений результатами. Я намагався подолати труднощі, зваливши на себе ще більше – і через це приділяв ще менше часу управлінню компанією і навчанню працівників. Я був увесь час у роз’їздах – такий собі постійно відсутній генеральний директор. Наша діяльність була для мене не просто роботою – це була місія, у яку я глибоко вірив. Вірив настільки, що не міг відпустити там, де потрібно. Вештався по всій країні, мов божевільний. А тим часом FG була змушена відмовляти клієнтам, бо я не встигав робити все сам.

      Я поводився так уже не вперше і розумів, що це не йде на користь, але не бачив виходу і грузнув дедалі глибше.

      Мені часто казали, що моя енергійність заразна. Але кураж і амбіції мають свої межі. Я весь час був зайнятий – пересідав із літака на літак, зустрічався з новими або перспективними клієнтами, виступав із лекціями, хапався за будь-яку нову ідею, сподіваючись, що вона якось допоможе розв’язати наші проблеми.

      Як це виглядало в очах мого оточення – гостей на вечірці, що сміються і попивають спиртне, поки я намагаюся виплисти з води? Ви, мабуть, здогадалися: я ніколи не розповідав їм про свої проблеми і не просив про допомогу. Ті, чия допомога була так потрібна, весь час були поряд, але я цього не помічав.

      Поки генеральний директор перебував у вічних мандрах, більшість членів команди робила все, що могла. Але вони розуміли всю іронію ситуації: Кейт Феррацці, котрого завдяки успіху книжки «Ніколи не їжте наодинці» журналісти назвали Паном Контактом, не міг налагодити стосунки навіть у своїй компанії.

      Як часто ми розуміємо, що в житті щось не так, але не прислухаємося до внутрішнього голосу і продовжуємо наступати на ті самі граблі! Шкода, що мені бракувало сміливості звернутися до людей навколо: «Агов, мені потрібна допомога! Я тону!»

      Зрозумійте, хто ви і де ваше місце

      По суті, мої проблеми не обмежувалися бізнесом. Вирішуючи багато поточних і стратегічних питань, що поставали перед компанією, я покладався на свою мережу контактів із усього світу, яку мені вдалося збудувати за принципами, описаними в книжці «Ніколи не їжте наодинці». Я міг звернутися за порадою до будь-кого з клієнтів, юристів, банкірів, постачальників або членів правління компаній зі свого списку. Але допомога, яку вони могли мені надати, зводилася до телефонної розмови чи бесіди за чашкою кави. У мене не було нікого, з ким я міг би цілковито щиро обговорити, що відбувається в моєму житті і в бізнесі. У мене не було близьких, глибоких стосунків – людей, готових піти на все, аби я не зазнав поразки, і заради кого я був би готовий на все. Такі стосунки в мене склалися тільки з командою Deloitte.

      Якоюсь мірою я перестав тверезо оцінювати свої