Лютеція. Юрій Винничук

відтак кивнула: – Тоді ходімо до хати.

      Я слухняно пішов за нею. В хаті було чисто прибрано, на столі стояла стара ваза з квітами. Ми сіли до столу, і я виклав перед нею альбоми. Пані Реня не могла натішитися, вона виймала світлини, обертала їх другим боком, голосно зачитувала. Тут я подумав, що не попередив, що мушу їх забрати назад, а вона може подумати, що я хочу їй віддати. Але, на щастя, вона все зрозуміла правильно, і коли переглянула, відсунула їх від себе.

      – Світ, який зник без сліду разом із тими людьми, – у її словах вчувалася гіркота, а в очах зблиснули сльози. – Я вас кавою пригощу. Ви мені таке свято зробили.

      Вона пішла до кухні й хвильку бренькала начинням. Повернулася з двома горнятками, потім принесла печиво і пляшку вишневого лікеру, який сама й зготувала. Нарешті настала пора розпитати її про віллу. Вона була неабияк здивована, що я там зараз живу, і я навіть мусив поклястися, що я не генеральський син. Ба більше – я їй показав свій паспорт, аби вона переконалася, що з таким прізвищем генерали траплялися вкрай рідко. Тоді вона розпружилася й розповіла, що справді не раз бувала на віллі, часом по кілька днів жила.

      Примечания

      1

      Мішіґін – дурень.

      2

      Вагилевич Іван – (1811, с. Ясень біля Рожнятова на Станіславівщині – 1866, Львів) – поет, етнограф, громадський діяч. Священиком УГКЦ був лише з 1846 до 1848, а відтак перейшов на лютеранство. Писав українською, польською та чеською. Велику вартість мають його етнографічні праці, досі не зібрані.

      3

      Головацький Яків – (1814, с. Чепелі біля Бродів на Львівщині – 1888, Вільно) – поет, мовознавець, етнограф, історик, священик УГКЦ, громадський діяч. Автор цікавих спогадів та подорожніх записок.

      4

      Накаслик – тумбочка.

      5

      Громниця – свічка.

      6

      Жарівка – лампа.

      7

      Нендза – біда, злидні.