Flash Boys. Ринок цінних… секунд: революція на Уолл-стрит. Майкл Льюїс

трейдер не відповів на їхні дзвінки. Знайти людей, які працювали на великі банки, було легше: фірми Уолл-стрит саме звільняли зайвих. Ті, що раніше навіть не думали про RBC, тепер приходили в офіс і просилися на роботу. «Я провів співбесіди з більш як сімдесятьма п’ятьма кандидатами, – розповідає Бред. – І не найняв жодного». Проблема з усіма тими кандидатами полягала в тому, що, попри їхні запевнення, що вони працювали в електронному трейдингу, ці люди насправді не розуміли, як здійснювати трейдинг за допомогою електроніки.

      Не чекаючи, поки його знайдуть резюме, Бред сам пішов шукати людей, які працювали в банківських відділах інформаційних технологій чи були наближені до них. Зрештою до його команди увійшли розробник програмного забезпечення на ім’я Біллі Чжао, колишній керівник відділу електронного трейдингу в Bank of America Джон Шволл і двадцятидворічний Ден Айзен, який нещодавно закінчив факультет інформатики у Стенфордському університеті. Потім Бред із Робом подалися до Принстона, Нью-Джерсі, де облаштувалися «золоті гусаки», – щоб вирішити, чи варто взагалі когось із них залишати. Там вони знайшли програміста китайського походження на ім’я Аллен Чжанг, котрий, як з’ясувалося, написав програмне забезпечення для того лиховісного темного пулу. «Я не міг визначити, хто тямить у справі, а хто ні, просто поговоривши з персоналом, а Роб міг, – розповідає Бред. – І тоді стало зрозуміло, що Аллен і був тим “гусаком”». Або принаймні тим із «гусаків», що зможе нести золоті яйця. Як помітив Бред, Аллен не виявляв жодного бажання підпорядковуватися нормам корпоративного життя. Він полюбляв працювати на самоті, серед ночі, й навідріз відмовлявся знімати свою бейсбольну кепку, яку натягував на самі очі, через що скидався на втікача на краденій машині, якому конче треба виспатися. Аллена було неможливо зрозуміти: мова, яка тільки приблизно нагадувала англійську, виливалася з нього надзвичайно швидко й нерозбірливо, вводячи слухачів у ступор. Як висловився Бред, «коли Аллен щось говорив, я обертався до Роба й питав: “Що він оце, в біса, щойно промовив?”»

      Щойно команда сформувалася, Бред переконав своїх керівників із Royal Bank of Canada провести низку таких собі наукових експериментів на фондових ринках США. Протягом наступних кількох місяців Бред і його команда торгували акціями не для того, аби заробити грошей, а щоб перевірити теорію і відповісти на Бредове первісне запитання: чому фондовий ринок, що відображався на його моніторах, відрізнявся від справжнього? Чому, коли він хотів купити 20 тисяч акцій IBM, що висвічувалися на екранах, ринок продавав йому тільки дві тисячі? Аби знайти відповідь, RBC дозволили команді Бреда втрачати по $ 10 тис. на день. Бред просив Роба придумати ще кілька теорій, під які можна було б списати гроші.

      Очевидною вихідною точкою були публічні ринки – тринадцять фондових бірж, розкиданих на чотирьох різних майданчиках, якими керували Нью-Йоркська фондова біржа, Nasdaq, BATS та Direct Edge. Роб попросив біржі направити до RBC своїх представників, аби