Flash Boys. Ринок цінних… секунд: революція на Уолл-стрит. Майкл Льюїс

по кілька пенні за акцію з тейкерів, трохи менше платили мейкерам і привласнювали різницю собі – згідно з сумнівною теорією, що особи, які не бажають перекривати спред, роблять ринку певну послугу. Але існували винятки. Наприклад, біржа BATS у Вігокені, Нью-Джерсі, чомусь платила тейкерам і оббирала мейкерів.

      До Бреда Кацуями ці новини дійшли на початку 2008-го. «Я гадав, що всі біржі стягують із нас фіксований збір, – розповідає він. – І тоді я подумав: “Чорт забирай, тобто нам іще й приплачують за операції?”» Бред вважав, що чинить розумно, коли перелаштував усі торгові алгоритми RBC таким чином, щоб вони скеровували накази банку на ту біржу, яка заплатить їм найбільше – і на той момент цією біржею виявилася BATS. «Результати були катастрофічними», – згадує Бред. Коли він намагався купити чи продати акції й отримати винагороду від BATS, ринок цих акцій просто зникав, а ціна зрушувалась у невигідний для Бреда бік. Замість того щоб отримати комісійні, він втрачав іще більше грошей.

      Бред не міг збагнути, чому одні біржі платять тейкерам і стягують збори з мейкерів, а інші чинять навпаки. І в кого б він не питав, ніхто не міг пояснити. «Мені навіть ніхто не казав: “Агов, чоловіче, тобі варто звернути на це увагу”. Бо ніхто на це уваги не звертав». Брокерів, які надсилали накази на біржі, ще більше спантеличував той факт, що розмір зборів варіювався від біржі до біржі, і вони часто змінювали свої розцінки. Бредові така ситуація здавалася дивною й надміру ускладненою – і через неї виникало багато питань. «Навіщо платити тейкерам? Хто захоче викладати гроші за позицію мейкера? Навіщо це взагалі комусь потрібно?»

      Він почав розпитувати людей зі свого банку, які могли знати більше, ніж він. Він спробував скористатися «Ґуґлом», але не зміг сформулювати запит. Якось він розмовляв із хлопцем, який працював у відділі роздрібної торгівлі в Торонто – продавав акції індивідуальним канадським інвесторам. «Я кажу йому: “Мене хтось дурить, але я не можу збагнути, хто”. А він відповідає: “Знаєш, на ринку побільшало гравців”. А я йому: “Що значить побільшало гравців?” А він мені: “Розумієш, з’явилася одна нова фірма, яка володіє десятьма відсотками ринку США”». Чоловік побіжно згадав назву фірми, але Бред тоді не розчув. Скидалося на «Ґекко» (Gekko), хоч насправді мало бути Getco. «Я й не чув ні про яку Getco, навіть назва була незнайома. Я, такий: “ЩО?!” Десять відсотків ринку. Як таке може бути? Це якесь божевілля: хтось володіє десятьма відсотками ринку США, а я керую трейдерським відділом на Уолл-стрит і ніколи про цю фірму не чув». Бред замислився: яким дивом чоловік із роздрібного продажу в Канаді дізнався про неї першим?

      Тепер він керував відділом операцій на ринку цінних паперів, який не міг проводити ці операції в нормальному режимі. Він був змушений дивитися, як дорогих йому людей засмучує та ображає купка атавізмів з Уолл-стрит зразка 1980-х. А потім, поки він сидів і розмірковував, що ще може піти не так, цілісінька фінансова система США рушила у вільне падіння. Американці порядкували своїми грошима так, що на