Ти знаєш, що ти – людина? (збірник). Василь Симоненко
Читать онлайн.| Название | Ти знаєш, що ти – людина? (збірник) |
|---|---|
| Автор произведения | Василь Симоненко |
| Жанр | Поэзия |
| Серия | Шкільна бібліотека української та світової літератури |
| Издательство | Поэзия |
| Год выпуска | 0 |
| isbn | 978-966-03-5461-6, 978-966-03-7138-5 |
45
І моє прокляття очманіле…
Очманіле – тут: сповнене ненависті, презирства. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
46
Ходить байда споконвічний та у вікна загляда.
Байда – тут: гульвіса. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
47
Помитарствую, поб’юся та й засну колись навік.
Помитарствую – попоневіряюся. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
48
І вовтузиться думка, мов квочка…
Вовтузиться – не сидить спокійно; совається. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
49
Свою чорну чадру підніма.
Чадра – легке покривало, яким жінки-мусульманки запинаються з голови до ніг, лишаючи відкритими лише очі. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
50
Ураганний тайфун стихій.
Тайфун – ураган величезної руйнівної сили. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
51
Дотліває холод мій у ватрі…
Ватра – вогнище, багаття. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
52
На гальорці в третьому ряду.
Гальорка – верхні яруси в театрі, де місця коштують дешево. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
53
Ніжні струни квилили внизу…
Квилили – жалібно стогнали. Тут: грали жалібну мелодію. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
54
Галантно – чемно, люб’язно. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
55
І коли химерною габою…
Габа – тут: покривало. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
56
Я гомерично, тупо засміюсь.
Гомеричний – незвичайної сили, величезний. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
57
Площу Богдана, вогні інституту.
Йдеться про Софійську площу в Києві, на якій стоїть пам’ятник Богдану Хмельницькому. (Прим. Т. Ю. Блєдних)