Убивство у Мюнхені. По червоному сліду. Сергій Плохій

Читать онлайн.
Название Убивство у Мюнхені. По червоному сліду
Автор произведения Сергій Плохій
Жанр Биографии и Мемуары
Серия
Издательство Биографии и Мемуары
Год выпуска 2016
isbn 978-617-12-4033-9, 978-617-12-3855-8, 978-617-12-4031-5, 978-617-12-4032-2



Скачать книгу

на Україну, Лебедя відрядили на Захід представляти інтереси українського націоналістичного руху. Він мав розбіжності з Бандерою в питаннях влади в організації і зв’язків із західними розвідками. Бандера нібито розпорядився прибрати Лебедя, але колишній шеф служби безпеки з допомогою ЦРУ втік у США. Звідти від керував фракцією ОУН, яка називалася Закордонне представництво Української головної визвольної ради.

      Бандерівські Закордонні частини ОУН співпрацювали з британцями, а Закордонне представництво Лебедя давало людей для таємних операцій ЦРУ в Радянському Союзі. У травні 1951 року МІ6 і ЦРУ координували засилання агентів на територію СРСР. Британську групу спорядили через Бандеру, а американську через Лебедя. Їх по черзі закинули на парашутах в українські ліси. Перші новини були обнадійливі: групи безпечно приземлилися і вийшли на радіозв’язок. Але згодом і американці, і британці запідозрили, що ситуація здається надто успішною, щоб бути правдою.

      Сумна реальність полягала в тому, що більшість агентів невдовзі опинилася в руках КДБ і працювала тепер під контролем. Американці й британці рік за роком втрачали агентів і врешті-решт вирішили припинити засилання з повітря. ЦРУ почало використовувати людей Лебедя у психологічній війні з СРСР. Станом на 1954 рік МІ6 припинило стосунки з Бандерою і його фракцією. Західні спецслужби погоджувалися в одному. Як ішлося в одній британській шифровці, «попри наше одностайне бажання “заспокоїти” Бандеру, слід вжити заходів, щоб радянська сторона не викрала або не вбила його… за жодних обставин не можна допустити, щоб Бандера став мучеником»[94].

      З такою репутацією в очах західних спецслужб, а особливо американців Бандері було нелегко отримати візу до Америки. Долучилися до проблем з візою і його конкуренти з групи Лебедя, які не хотіли приїзду Бандери до США. Так чи інакше, в американському консульстві у Мюнхені, мабуть, вже забули про подання Бандери на візу, аж раптом прогриміла новина: Бандера мертвий.

      Близько четвертої пополудні 16 жовтня після наради й аналізу доступної інформації про смерть Бандери генеральний консул Едвард Пейдж надіслав телеграму керівникові американської дипломатії держсекретарю Крістіану Гертеру, який кілька місяців тому заступив на цій посаді куди відомішого Джона Фостера Далеса. Телеграма, отримана в Держдепі близько полудня за місцевим часом, повідомляла: «Стефана Бандеру, лідера української емігрантської організації ОУН-б знайшли мертвим на сходах його будинку в Мюнхені по обіді 15 жовтня за обставин, які мюнхенська преса вважає загадковими. Схоже на смерть від падіння, але поліція не виключає убивства. Звіт надішлю. Пейдж»[95].

      Телеграму послали й дипломатичним представникам США у Москві, Бонні, Франкфурті й Парижі. Повідомили й ЦРУ. Пейдж, напевно, припускав, що розвідка вже знає про смерть Бандери.

13. Мюнхенська база

      Вільям Гуд, тридцятидев’ятилітній начальник бази ЦРУ в Мюнхені, повідомив



<p>94</p>

Breitman and Goda, Hitler’s Shadow, 82–83, 85–88; Камінський, Пролог у холодній війні проти Москви.

<p>95</p>

Munich [General Consulate] to Secretary of State, Department of State, 10490, October 16, 1959, Stephen Bandera Name File, vol. 2, NARA, RG 263, E ZZ-18, B 6; Page, “Mysterious Poisoning of Stefan Bandera”; Telegram from the Embassy in the Soviet Union to the Department of State, October 13, 1962, Foreign Relations of the United States [FRUS], 1961–1963, vol. 5, no. 245.