Париж для самотніх та інші історії (збірник). Джоджо Мойєс

хлопцем, якого провела на виставку в галерею!

      Вона, очевидно, збожеволіла.

      Це найбезглуздіше, що вона робила у своєму житті.

      Це ще безглуздіше, ніж купити квиток у Париж чоловікові, який посмів заявити, що не може визначитися, на що більше схоже її обличчя: на морду коня чи на булочку з родзинками.

      Завтра її ім’я з’явиться на шпальтах газет або – ще гірше – у крихітних повідомленнях, настільки неважливих, що їм не знайшлося місця на першій сторінці.

      «У Парижі було вбито дівчину після того, як її бойфренд не зміг до неї приїхати».

      «А я казала, що не можна зустрічатися з незнайомими чоловіками», – сказала б її мати.

      Нелл дивиться на себе в дзеркало. Що ж вона накоїла?

      Вона хапає ключі, взувається й біжить вузькими сходами на рецепцію. Маріанна на місці, і Нелл чекає, доки та закінчить говорити по телефону, а тоді нахиляється до неї й тихо говорить:

      – Якщо за мною зайде чоловік, чи не могли б ви йому сказати, що я захворіла?

      Жінка супиться.

      – Отже, це не сімейні обставини?

      – Ні. У мене… е-е-е… болить живіт.

      – Болить живіт, значить. Дуже шкода, мадемуазель. А який на вигляд цей чоловік?

      – У нього дуже коротке волосся. Він їздить на мопеді. І його точно ще немає. Я… Він високий, і в нього красиві очі.

      – Красиві очі.

      – Послухайте, він єдиний чоловік, який може про мене запитувати.

      Адміністраторка киває, ніби зовсім не сумнівається в сказаному.

      Нелл продовжує:

      – Я… Він запросив мене зустрітися ввечері, і… це не дуже хороша ідея насправді.

      – То… він вам не подобається?

      – Зовсім ні. Він чарівний. Просто… я його зовсім не знаю.

      – Але… як ви зможете про нього щось дізнатися, якщо не сходите з ним на побачення?

      – Я не знаю його достатньо добре для того, щоб іти з ним кудись у незнайомому місті. І, можливо, з іншими незнайомими мені людьми.

      – Ви занадто часто повторюєте слово «незнайомий». Вам не здається?

      – Справді.

      – Отже, ви сьогодні залишитеся в номері?

      – Так. Ні. Я не знаю. – Нелл переминається з ноги на ногу, розуміючи, наскільки безглуздо все це звучить.

      Маріанна повільно роздивляється її з голови до ніг.

      – У вас чудовий вигляд.

      – Дякую.

      – Шкода, що у вас болить живіт. Ну, добре. – Вона усміхається й повертається до паперів. – Може, іншим разом.

* * *

      Нелл сидить у номері й дивиться телевізор. Якийсь чоловік розмовляє з іншим. Один із них так сильно хитає головою, що всі його жирні підборіддя дрижать, ніби желе. Вона постійно дивиться на годинник, стрілка повільно повзе до восьмої. У животі бурчить. Вона згадує, що Фаб’єн казав щось про невелике кафе, де подають фалафель, у єврейському кварталі. Цікаво, як це – сидіти позаду на мопеді.

      Нелл дістає записник і бере зі столика готельну ручку. Вона пише:

      ПРИЧИНИ, ЧОМУ Я ЗАЛИШИЛАСЯ В НОМЕРІ

      1. Він може бути вбивцею із сокирою.

      2. Він може захотіти сексу.

      3.