Маг. Джон Фаулз

якийсь надприродний Кончіс пропустив арабів та ізраїльтян, ольстерських католиків та протестантів через евристичну м’ясорубку, в якій побував Ніколас.

      Я не виправдовую Кончісового рішення під час страти. Наголошую на реальності дилеми. Бог і свобода – полярно протилежні поняття; люди вірять у придуманих богів передусім тому, що бояться повірити у свободу. Я досить довго живу, аби спостерегти, що деколи вони це роблять з добрих спонукань. Натомість я керуюся таким головним принципом, який маю за стрижень «Мага»: справдешня свобода перебуває між двома полюсами дилеми, а не в одному чи другому з них, тому вона не може бути абсолютною. Будь-чия свобода, хай навіть дуже відносна, може виявитися химерою, але моя власна й донині воліє вважати інакше.

      1976

      Джон Фаулз

      Маг

      Астарті[7]

      Маг, Волхв, Чародій – фокусник, костирник і кугляр у світі паскудного обману. Це поширене трактування відповідає справжньому символічному значенню так само, як ужиток карт таро у ворожінні відповідає їхній містичній суті, згідно з езотеричним вченням символізму…

      На столі поперед Мага розташувалися карти таро чотирьох мастей – символи, що позначають складові частини природного життя й, неначе фішки, лежать на очах адепта, а той трактує їх на свій розсуд. Внизу поміщено троянди та лілії – flos campi й lilium convallium, перетворені на садові квіти, щоб показати культуру високих поривів.

Артур Едвард Вейт, «Ключ до таро»[8]

      Частина перша

      Un débauché de profession est rarement un homme pitoyable.

De Sade, «Les Infortunes de la Vertu»[9]

      Розділ 1

      Я народився 1927 року, єдина дитина англійців, виходців із середнього класу, вихованих у ґротескній видовженій тіні потворної карлиці – королеви Вікторії, які так і не спромоглися глянути згори на історію, щоб вибратися звідти. Закінчивши привілейовану приватну школу, я два роки марнував час у війську, а тоді вступив до Оксфордського університету. Ось там і почав розуміти, що я зовсім не такий, яким хотів бути.

      Набагато раніше я втямив, що мені придалися б інші батьки та предки. Батько був бригадний генерал – аж ніяк не завдяки якимсь видатним професійним здібностям, а тільки тому, що у відповідний час дожив відповідного віку; мати могла послужити справдешнім зразком дружини майбутнього генерал-майора. Зокрема, вона ніколи не перечила йому й завжди – навіть тоді, коли чоловік перебував за тисячі миль від домівки – поводилася так, ніби він у сусідній кімнаті прислухається до жінчиних слів. Поки тривала війна, я рідко бачився з батьком і в довгих проміжках між побаченнями вимріював його образ, менш чи більш близький до ідеалу, та не пізніш як на третю добу генеральської відпустки цей образ генеральним (неоковирний, зате доречний каламбур) чином руйнувався.

      Як і всі люди, що не доросли до своєї посади, він чіплявся за показне, несуттєве

7

Посвята з першого видання цієї книжки.

8

Артур-Едвард Вейт (1857–1942) – англійський християнський містик і окультист, співавтор карт таро Райдера – Вейта.

9

«Закоренілий розпусник рідко заслуговує на співчуття» (Де Сад, «Недоля чесноти»).